Жінка-УКРАЇНКА

Світлана ПАТРА,

журналіст Імідж-центру Університету «Україна»

Світлини з архіву Романа ПЕРЕХРЕСТА

і з офіційної сторінки Джамали на Facebook:

https://www.facebook.com/jamalaofficial

Євробачення. Відомий європейський пісенний конкурс, де співаки – відомі і не дуже – представляють свої держави, відстоюють честь Батьківщини. Ініційований 1956 року, конкурс став візитівкою континенту. Щодо популярності цього пісенного змагання, то, як кажуть  у народі: «Поганий той солдат, котрий не хоче стати генералом». Щодо шоу-бізнесу, то цю фразу можна переінакшити так: «Поганий той співак, який не прагне перемогти на Євробаченні». І хоч знаходяться серед музикантів та меломанів ті, хто ставиться до конкурсу скептично, Євробачення не втрачає своєї популярності.

Україна повертається на «Євробачення»

Лютий 2016 року тримав українців у напрузі. І справа не лише в політичних та воєнних перипетіях. Цього разу винуватцем великої уваги з боку наших співгромадян став Пісенний конкурс Євробачення. 6 і 13 лютого 2016 року відбулися півфінали українського національного відбору на Євробачення-2016. Фінал відбувся 21 лютого. Український відбір у прямому ефірі показували «СТБ» та «UA:Перший».

На жаль, так сталося, що попередні національні відбори не завжди були чесні та прозорі. Саме цим пояснювалася така велика увага українських меломанів до відбору-2016. Крім того, у зв’язку з агресією Росії проти України та тяжкою економічною ситуацією, наша держава не брала участі на Євробаченні 2015 року, і тому так хочеться, щоб повернення стало тріумфальним.

Тепер уже впевнено можна твердити, що український національний відбір на Євробачення-2016 пройшов на високому рівні, і українці дійсно мали змогу обрати конкурсанта від нашої держави. Представником, а точніше – представницею України на пісенному конкурсі Євробачення-2016 стала співачка кримськотатарського походження Джамала. Вона виконає пісню «1944», у якій розкаже про депортацію кримських татар.

Свідками перемоги Джамали під час національного відбору на Євробачення-2016 стали і студенти Університету «Україна». Оксана БЕЛАШ, Катерина НІКОЛЮК, Євген ЯКОВЕНКО, Анна ІВАНЦОВА, Ірина ДОРОНІНА та президент студентського самоврядування Роман ПЕРЕХРЕСТ відвідали фінал національного відбору на Євробачення.

Про конкурс, українських співаків та про враження від цьогорічного відбору говоримо з Романом ПЕРЕХРЕСТОМ.

Романе, як давно Ви стежите за міжнародним пісенним конкурсом Євробачення і, зокрема, за учасниками від України?

Із 2004 року, коли Україна тріумфально виграла Євробачення, я почав стежити за конкурсом. Але інколи я не міг зрозуміти добір представника від України, адже деякі учасники, зокрема, гурт «Ґринджоли», показали нашу музику не з найліпшого боку.

Хто з учасників чи переможців Євробачення минулих років подобався Вам найбільше?

Якщо чесно, музика, що звучить на Євробаченні, не завжди подобається. Але деякі учасники мені все ж припали до душі, зокрема – шведська співачка Лорін, переможниця 2012 року, її хіт я слухаю й досі. Подобаються також і «Дикі танці» Руслани.

Чи є серед Ваших улюблених співаків чи гуртів ті, яких Ви вперше почули саме на Євробаченні? Хто саме?

На жаль, ні. Я меломан, мої музичні смаки досить вибагливі. Мені більше подобаються транс та різні види року – альтернативний, фолк-рок, поп-рок. Із виконавців я полюбляю гурт «Muse».

Ви відвідали фінал українського національного відбору на Євробачення-2016. Розкажіть про це детальніше, будь ласка.

Я з нетерпінням чекав хоч якихось новин про наступне Євробачення. Із соціальних мереж дізнався, що цього року два канали («СТБ» та «UA:Перший») будуть транслювати відбір, а цьогорічного представника обере вся країна. Я почав шукати спільноти в соціальних мережах та офіційний сайт, де і зареєстрував команду найактивніших студентів, які входять до складу студентського самоврядування Університету «Україна». Через декілька днів до мене зателефонували та привітали з тим, що я, як координатор, пройшов відбір запрошених на зйомку в прямому ефірі  фіналу українського національного відбору на Євробачення-2016.

На Вашу думку, чи був національний відбір цього року якісно іншим, ніж усі попередні?

Безперечно, хоча інколи відчувалась особиста неприязнь суддів до окремих учасників відбору.

Хто із учасників національного відбору сподобався Вам найбільше?

Важко виокремити когось одного, адже моїми фаворитами були гурт «The Hardkiss»  та співачка Джамала. Їх виступи вразили мене до глибини душі.

За кого Ви вболівали на фіналі?

За групу «The Hardkiss».

Ваші враження від виступу Джамали?

Дуже позитивні. На відміну від «Хардів», вона змогла подати якісний саунд, від якого мене з’їли мурахи, що пробігли від голови до ніг.

Що б Ви побажали Джамалі перед конкурсом Євробачення-2016?

Вона − чудова співачка, особливо це видно в останніх її роботах. Джамала – особлива, неповторна, українська. Майбубнього переможця Євробачення 2016 дуже важко впізнати серед усіх кандидатів, проте Джамала  заслуговує на цю перемогу. Бажаю їй творчого натхнення і сил! Адже впевнений, що нас чекає яскрава битва голосів, музики та світоглядних переконань європейського масштабу.

Євробачення. Дещо про витоки та Україну

Пісенний конкурс Євробачення (англ. Eurovision Song Contest; фр. Concours Eurovision de la chanson) – це щорічний пісенний конкурс, що проводиться з 1956 року між країнами Європейської Мовної Спілки. Ідея створення конкурсу з’явилася у 1950-х роках, коли Європа все ще оговтувалася від страшних наслідків Другої світової війни. За задумом організаторів, це мав бути міжнародний конкурс, де б усі країни брали участь у єдиній телевізійній програмі, яка транслювалася б одночасно в усіх країнах, що є членами Європейської Мовної Спілки. За модель змагання було взято Пісенний Фестиваль Санремо, що проводився в Італії. На той час Євробачення було сміливим та амбітним проектом, адже ідея полягала також у тому, щоб з’єднати разом багато країн у велику мережу для трансляції на широкій території. Супутникового телебачення ще не існувало, і Мережа Євробачення користувалася наземною мікрохвильовою мережею.

Перший Конкурс відбувся 24 травня 1956 року в місті Луґано (Швейцарія). У ньому взяли участь сім країн, кожна з яких представила по дві пісні. Проте вже з 1957 року кожна країна представляла лише одну пісню. До 2004 року Пісенний конкурс Євробачення складався лише з фіналу; півфінал, як додатковий раунд кваліфікації, з’явився 2004 року через постійне збільшення країн, що бажали взяти участь у конкурсі, і відбувався він у четвер, а сам фінал – в суботу. У період з 2004 по 2008 роки конкурс Євробачення складався з півфіналу та фіналу. Фінал складався зі змагання учасників від 24 країн. «Велика Четвірка» та 10 країн, що посіли з 10 по 1 місце у фіналі минулорічного конкурсу, потрапляють до фіналу автоматично. Інші 10 країн обираються за результатами півфіналу.

Другий півфінал з’явився на Євробаченні з 2008 року і так конкурс проводиться дотепер – два півфінали, що відбуваються у вівторок та четвер, та фінал у суботу. За київським часом усі три раунди Євробачення починаються о 22 годині. Фінал складається з участі 25 або 26 країн (залежно від того, хто переміг минулого року). «Велика П’ятірка» і минулорічна країна-переможниця потрапляють до фіналу автоматично. Якщо попереднім переможцем є країна «Великої П’ятірки», то фінал складається з 25 країн, якщо ж ні – 26 країн. Решта 20 учасників добирається з півфіналів по десять на кожному.

Правило «Великої Четвірки» з’явилося 2000 року і полягало, що країни-члени «Четвірки» потрапляють до фіналу автоматично. З 2000 «Велика Четвірка» складалася з Франції, Німеччини, Великої Британії та Іспанії. Італія певний час бойкотувала конкурс, але 2011 року повернулася і увійшла до складу «Четвірки», перетворивши її на «Велику П’ятірку». Тож, фактично, з 2000 по 2011 р.р. автоматичними фіналістами Євробачення були 4-5 країн, а нині – 5-6, оскільки як раніше, так і нині, країна-переможець попереднього Євробачення автоматично потрапляє до фіналу наступного.

Україна бере участь у Євробаченні з 2003 року. Першим представником України став Олександр Пономарьов. Він посів 14 місце. 2004 року Руслана тріумфально перемогла на «Євробаченні» у Стамбулі. Таким чином, Україна виборола право проведення наступного конкурсу в Києві. Решта учасників від України з 2006 по 2014 роки стабільно трималися у першій п’ятнадцятці конкурсу, за винятком гурту «Гринджоли» (2005 рік – 19 місце). У зв’язку з російською агресією проти України 2015 року наша держава утрималася від участі у Євробаченні, проте цього року повертається.

Джамала та її шлях на Євробачення

Джамала (Сусана Джамаладинова) – українська співачка й акторка кримськотатарського походження. Переможниця конкурсу «Нова хвиля 2009», представниця України на 61-му пісенному конкурсі Євробачення з піснею «1944».

Дитинство Джамали минуло у селі Малоріченське, що під Алуштою (Крим). Мати Джамали працювала викладачем у музичній школі, а батько – диригент за освітою. Джамала закінчила музичну школу в Алушті за класом фортепіано. 2001 року співачка закінчила Сімферопольське музичне училище ім. Петра Чайковського (клас оперного співу), того ж року вступила до Національної музичної академії України ім. Петра Чайковського у Києві (клас оперного співу). Джамала вирішила присвятити себе естрадній та джазовій музиці. В Україні стала відома після перемоги на конкурсі «Нова хвиля» (Юрмала, Латвія).

У своїй кар’єрі Джамала двічі пробувала свої сили на Національному відборі на Євробачення. 2011 року співачка виступила з піснею «Smile» і посіла третє місце. Перемога Міки Ньютон спричинила неоднозначну реакцію в суспільстві через підозри у штучному «накручуванні» голосів, отриманих телефоном та через Інтернет. На пропозицію НТКУ провести повторне голосування за трьох фіналістів Національного відбору ні Джамала, ні Злата Огнєвіч, що посіла тоді друге місце, не пристали, оскільки не повірили в прозорість системи голосування.

Національний відбір на Євробачення-2016 виявився для Джамали більш вдалим – співачка виборола право представляти Україну в Стокгольмі. Під час презентації пісні «1944» як на ефірах Національного відбору, так і в інтерв’ю для ЗМІ, Джамала розповідала про свою прабабусю, котра втратила під час депортації кримських татар маленьку донечку. Дитину конвоїри не дозволили навіть поховати. Біль однієї людини, біль усього народу, і не тільки кримськотатарського, зневаженого у своїх цінностях, і хоче показати Джамала у пісні «1944».

А ми, українці, з нетерпінням чекаємо травня, коли Джамала продемонструє вибагливій публіці Європи не просто свій талант, а і свою силу, що дали їй народи, до яких вона належить, – український та кримськотатарський.