Досягнення, які розпочалися із дитячих забаганок

Василь Слапчук

Багряна Анна. Здійснені мрії: оповідання для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. – К.: Видавець Багрянцев Ю. А., 2015. – 64 с.

Мабуть, це четверта книжка, написана Анною Багряною для дітей. Здається, три з них створені уже після того, як письменниця народила донечку. З одного боку, напевно, материнські клопоти відволікають від літератури, з іншого – підкидають свіжі теми і, слугуючи творчим камертоном, налаштовують на інший лад. Либонь, бути водночас добрим письменником і доброю мамою не так уже й просто. Судячи з усього, Анні Багряній це вдається.

Її нова книжка оповідань для дітей має оптимістичну назву «Здійснені мрії». Що цікаво, лише одна з її чотирьох книг суто художня, три інші мають документальну основу чи радше реальних прототипів із української історії. Саме так, оскільки свої твори письменниця вибудовує все-таки як художні, а не художньо-документальні. Мистецька складова не просто переважає, а є єдиною складовою (даруйте за дещо парадоксальний вислів) цих творів, документальними їх роблять лише імена відомих особистостей. Тільки авторці відомо, з яких джерел вона черпала інформацію про своїх літературних героїв і які з описаних нею подій вигадані, а які взяті із життя (біографій) прототипів. Головне, що Анна Багряна переконлива у подачі матеріалу. Звучить трохи формально, проте, як не крути, а спочатку письменниця мала справу із документальним матеріалом, обробляла та осмислювала його, щоб зрештою у художніми засобами донести до маленького читача.

До книжки увійшли двадцять невеличких оповідань, із яких жодне обсягом не перевершує двох сторінок. Кожне має підзаголовок. Наприклад, «Про народну художницю Марію Приймаченко (1909 – 1997)» або «Про авіаконструктора-винахідника Ігоря Сікорського (1889 – 1972)». Завершується оповідання коротенькою, на пів сторінки, біографічною довідкою, де зазначається, чого добилися у житті і чим прославили себе та Україну маленькі літературні герої у реальному житті, досягнувши зрілого віку.

Напевно, варто перерахувати цей пантеон імен, який сформувала письменниця. Актриса Марія Заньковецька, вчений Ілля Мечников, композитор і хоровий диригент Микола Леонтович, педагог Софія Русова, борець Іван Піддубний, оперна співачка Соломія Крушельницька, помолог і садовод Левко Симиренко, скульптор Михайло Паращук, поет Олександр Олесь, балетмейстер і хореограф Василь Авраменко, малярка, скульпторка і письменниця Оксана Лятуринська, лікар і вчений Микола Амосов, поетеса та громадська діячка Олена Теліга, письменник Іван Багряний, майстриня-вишивальниця Віра Роїк, композитор Володимир Івасюк, політична діячка Слава Стецько, дизайнер одягу Михайло Воронін. Про Сікорського та Приймаченко я вже згадував.

В основу сюжету кожної оповідки покладений якийсь епізод із дитинства героїв книжки, котрий Анна Багряна вибудовує так, щоб показати, що всі майбутні професійні здобутки цих видатних людей закладалися в дитячі роки, коли вони були звичайними дівчатками та хлопчиками. Письменниця демонструє нам, що коли серйозно ставитися до дитячих забаганок та фантазії, то колись вони можуть збутися. Комусь із дітей у пам’ять врізалася подія, яка згодом освітила життєву мету, когось до звершень скеровували буттєві обставини, у багатьох випадках важливу роль у становленні дитячих характерів, завдяки яким вони досягали успіху, відігравали батьки.

Загалом ця книжечка може стати корисною й повчальною як для дітей, так і для їхніх батьків. Нехай дітлахи привчаються до того, що цей світ належить їм і саме їм доведеться його переоблаштовувати і облагороджувати на свій лад. І чим нестримніша їхня дитяча фантазія, чим сміливішою будуть мрії, тим цікавішим виглядатиме світ у їхньому дорослому виконанні. Батькам же належить знати, наскільки важливо підтримувати в дітях поривання, які, можливо, наразі суперечать логіці й правилам сучасного буття та побуту, не сковувати їх хтозна коли і ким установленими законами правильної поведінки, а давати їм волю, котра переходить у простір, у якому людина, чи це маленька дитина, чи доросла особа, не губиться у безвісті, а знаходить себе.

Анна Багряна написала невелику книжку про великих людей. Ці люди великі не тим, що змінили хід історії. Вони з тих, хто утверджував історію, будучи для неї матеріалом, однак зумів не просто зоставити у ній свій слід, а зберегти власне обличчя перед до волі суворим лицем історії, що направду непросто. Так само як пройтися по воді. Різні фахи, різні таланти, різні долі. Об’єднує цих людей – конструктивність: вони відкривали, творили, будували... Найперше – себе. Вдосконалюючись, удосконалювали світ. Це надзвичайно актуальна книжка для кожного українця, незалежно від того малолітній він чи дорослий, виховується чи виховує, бо нагадує усім нам у сьогоднішній складний період (у недавньому часі Україна пережила дві Революції і перебуває у стані війни), що ми розпочинаємо не з нуля. Що були попередники, на яких варто рівнятися. Не вожді, не провідники, не очільники, а люди, котрі знали свою справу, мали до неї покликання і виконували її на совість. Зважаючи на українські реалії, робити це було не так уже й просто.

Ох уже ці пресловуті українські реалії! З огляду на них, чимало героїв книжки Анни Багряної змушені були реалізовувати свої мрії по чужих світах. А слава тих, котрі прославилися вдома, заносилася не до національної скарбниці, а частенько привласнювалася чужинцями. Наприклад, на могилі Івана Піддубного написано: «Русский догатырь». Утім це вже теми для іншої книжки.

Книжка видана ошатно, в оформленні використані малюнки, виконані рукою авторки – ще один талант Анни Багряної. У сукупності ж її таланти, її працелюбність, її відданість справі дозволяють думати, що згодом Анна Багряна стане в один ряд з героями цієї своєї книжки.

Мрії збуваються.

Але зазвичай виключно власними силами.

Лютий 2016 р.