Жінка-УКРАЇНКА

Германов

Чорним мітником на паперовому клапті нехлюйливо надряпано «Завоз хлєба». До цієї новісінької ятки, що відгонить фарбою, гачкувата черга. Скоцюрблена бабця обіч скляних дверцят простягла ківшик долоні. Оддалік розквітлий на Благовіщення абрикос.

«Мамо, це хом’ячки!» - скрикнуло трирічне дівча, пестячи пучечками сірі хутряні кім’яшки на вербовій гілці.

Жінка щасливо всміхнулася до доні. Переходні.

Раптові плаксивиці. Важкі дощові краплі деруть з розквітлого дерева скамузь. Янголя обвило садовину крильми. Нібито кличе до раю, припрохає. Горобець видзьовбує подрібнену скаралущу брунатної крашанки. Вискіт тролейбусних гальм. Хлопча із черги склало пальці дощечкою й цілиться в пасажирів. Намарило щось, примружилося, навівши гаківничку на людей.

З експрес-перукарні мимрить радіо. Продавчиня заморожених напівфабрикатів почухала позавуш рудого смугастого кота. Той примружився й вистрибцем буцнувся в її долоню. Фарбована білявка з гуркотом потягла вгору ролетну фіранку. Небо ніби закидано зужитими зимовими одностроями. Важкі памеги міняться линявими камуфляжними плямами. Небо христосається із землею цілунками раптового дощу, збиваючи присок цвіту.

Навпроти ринок у розмаї поминальних штучних квітів. Галалайкає музичка з крамнички з розпродажем взуття, абияк наваленого до металевої сітчастої клітки.

«Завоз хлєба» з нашкрябаними обіч слів чорними цифрами. «Чорні» години, коли приїздить «ГАЗелька». У цій ятці буханці дешевше, ніж у найближчому магазині, в якому є візок із прапорцем та понакиданим харчем тривалого зберігання для жовнірів з АТО.

- Часто привозять несвіжий.

- Уже час, а машини нема.

- Він якийсь не такий. Не смачний. Батон аж сірий.

- Економлять, нехай їм абищо...

Вітер здійняв копіт голосів з черги. Горобець видзьобує трачиння крашанки. Дощ обтріпує з морелі весняне мливо. Недоліток відстрілявся в пасажирів та сів на вапняне узбіччя. Його бабця скочила з черги й роз’юртовано скрикнула, сіпнувши онука за рукавча: «Сєрьожа, встань сєйчас же!».

Малий похнюплено звівся й заскимлив: «Ну, когда уже прівєзут етот хлєб?!».

- Понаставляли цих кіосків, що вже пройти не можна! Боже, за чим ця черга?

- За хлібом.

- Боже-Боже, які бідні люди!..

Переходні промайнули бабцю з дріб’язком в шкарубкій долоні. Може й тицьнув хто якого коповика-лискунця, що блискотить, наче сонце.

На ринку туркочуть голуби, підкидаючи дзьобиками кусничок українського. Розпродаж однакової взувачки, зваленої мішма. Маїння штучних розжеврених півоній, палахкотливих айстр, трояндової брості. Черга заворухобилася в гучній гутірці: приїхала «ГАЗелька». З перукарні радіоприймач моликає новинами АТО. Рудий кіт задер розчіпчаного хвоста й стрибнув за грань будиночка з напівфабрикатами. Весна ще не вповні. Хом’ячки повсідалися на вербовій галузці. Янголя щедро мазнуло по жерделі своїми крильми. Припрохає.