Жінка-УКРАЇНКА

1 ГРУДНЯ 1991 року – відбувся Всеукраїнський референдум, на якому 90,32 % населення висловились на підтримку Незалежності.  Одночасно відбулися перші вибори президента України Л.М. Кравчука.

1 ГРУДНЯ (14 ГРУДНЯ ЗА Н. СТ.) ДЕНЬ СВЯТОГО НАУМА

ПРОРОК НАУМ НАСТАВЛЯЄ НА УМ

День пророка Наума. У церковному календарі поряд із святими мудрецями Божими – покровителями наук і просвітителями, пророками Андрієм Первозванним і предтечею Хрестителя – Іоаном, рівноапостольними Кирилом і Мефодієм – вчителями слов’янськими або євангелістом Лукою, пророк Наум не такий вже й популярний. Проте народ увічнив його, як нікого іншого, у прислів’ях: «Батько Наум наведе на ум» «Прийшов Наум – пора братися за ум», «Прийде Наум – наставить дітей на ум», «Не знаю ні аз, ні буки, а  прийде Наум – змусить до науки».

У давнину це свято – звичай було пов’язане з початком навчанням дітей у школі або грамоти дома. Люди вірили у те, що пророк Наум сприятиме кращому засвоєнню знань, що саме цього дня наука піде набагато легше, ніж у інші.

Готувалися до цієї урочистої події заздалегідь. Зранку дітей  батьки  підстригали, посадовивши на покриту вивернутим кожухом діжу, – це було ознакою добробуту і заможнього життя. Обов’язково купали у зіллі, одягали в усе нове і вели до церкви на благословення. Вдома годували пшоняною кашею, потім легенько торкалися спини майбутнього школярика освяченими вербовими галузками з настановами слухатися вчителя і добре вчитися. Чимало цікавих історій про шкільну науку і навчання у дяка описали в своїх творах українські письменники – класики: Тесленко, Мирний, Нечуй – Левицький.

7 ГРУДНЯ –  ДЕНЬ СВЯТОЇ КАТЕРИНИ

В народі його називають Святом Дівочої Долі. Свята Катерина вважається покровителькою шлюбу й наречених, заступницею вагітних жінок. Та найбільшу шану їй віддавали незаміжні дівчата, адже це була пора ворожіння про наречених. Завершувалося свято вечерею, під час якої молодь співала пісень, розважалася іграми, але без танців, бо триває Різдвяний піст. «Якщо Катерина по воді, то Різдво по льоду», – казали в народі.

4 ГРУДНЯ - ВВЕДЕННЯ, АБО "ТРЕТЯ ПРЕЧИСТА"

Свято введення в храм Пресвятої Богородиці, як і свято Різдва (Друга Пречиста) й Успіння Божої Матері (Перша Пречиста), засноване на традиціях Церкви та на апокрифах. Ці джерела подають, що батьки Пресвятої Богородиці св. Йоаким і Анна, будучи бездітними, дали обіцянку, що якщо в них народиться дитя, то вони віддадуть її на службу Богові у Єрусалимський храм. Господь Бог вислухав їхні молитви і дав їм доньку. Коли Марії виповнилося три роки, батьки привели її до храму і віддали в руки первосвященика Захарії, батька св. Івана Предтечі. Тут Пресвята Богородиця перебувала тривалий час аж до заручин зі св. Йосифом.

У календарному циклі українського народу це свято завершує осінній сезон і починає зимовий. Головною метою святкувань цього дня було накликати багатство та добробут на майбутній рік.

Як на Різдво і Великдень, хто перший вранці на Введення прийде до хати, той буде першим «полазником» - тим, хто приносить добро чи якесь лихо - на новий господарський рік. Тому сусіди стримуються заходити на Введення зрана до чужої хати, щоб потім не було нарікання, що то вони принесли нещастя. Коли першим до хати увійде молодий гарний чоловік, а ще й з грішми, то добра ознака: весь рік у хаті всі будуть здорові і вестимуться гроші. Якщо ж увійде старий та немічний, а ще бідний, то і хворі в хаті будуть, і злидні заведуться. Найгірше ж, переказують люди, як зайде першою до хати стара жінка - "то вже добра не жди". Недобре також, якщо хтось із із сторонніх приходить в цей день щось позичати.

Початок нового господарського року у введенських повір'ях виступає виразно: до Введення можна копати лопатою землю, а від Введення до Благовіщення не можна, бо земля спочиває і на літо сили набирає: жінки запасаються глиною до Введення. Від Введення до Дев'ятого четверга (після Різдва Христового)не годиться бити білизну на воді праниками, бо то, мовляв, шкодить ниві та може влітку навести бурю на поля. З цих самих мотивів, а ще через зневагу від людей, треба й коноплі потерти до Введення. 

Вночі проти Введення подекуди дівчата святили воду ще дохристиянським звичаєм: брали воду в такому місці, де сходяться три струмки, проливали воду через полум'я так, щоб вона проходила поміж двома вогнями, і потім уживали тієї води проти хвороб, від зурочення та на любовні чари. По півночі жінки сідали голі на порозі і пряли самосівні коноплі, щоб «прядиво пішло на руку». Обсипали того дня корови сім'ям і мастили маслом вим'я, щоб давали багато молока, і обкурювали їх, щоб ніхто не міг того молока відібрати.

Як із іншими великими річними святами, і це свято пов'язувалося з культом померлих: "На цей день Бог одпускає праведні душі подивитися на своє тіло, тому воно називається Видінням (народна етимологія, що Введіння — «видіння»), що душа бачить своє тіло".

В цей час в Україні вже зазвичай випав сніг, тому кажуть: "Третя Пречиста снігом покриває".

13 ГРУДНЯ – СВЯТО АНДРІЯ ПЕРВОЗВАННОГО

Багато ворожінь на щасливе заміжжя долучалося і до дня пам'яті апостола Андрія Первозванного (13 грудня). Серед них — відомі «посівання»: набравши у жменю насіння конопель, дівчата вибгали на подвір'я і, розсіваючи їх, примовляли:

Андрію, Андрію,
Я на тебе коноплі сію,
Спідницею волочу,
Бо дуже заміж хочу.
А ще хочу знати,
З ким весілля грати...

Робили це переважно увечері, напередодні Андрія. Крім того, дівчата рахували кілки у парканах, плотах, відливали фігурки з воску, пекли та їли на ніч солоного коржа, щоб їм наснився суджений. Коли ж сходилися до гурту, то ворожили на коржиках чи балабушках. Приносили з собою борошно, з якого кожна виробляла свого коржика чи балабушку, ще й позначала, щоб з-поміж усіх вирізнялися. Спечені коржики розкладали на лавці, впускали до хати голодного кота або собаку. Чиє печиво з’їсть кіт чи пес першим, – та дівчина першою з гурту заміж піде. А чий коржик надкусить і залишить, цю дівчину спіткає нещастя. Увечері влаштовували вечорниці, на які сходилися й парубки. Тоді починалися різноманітні розваги, з яких найпоширенішою була «Калита». Так називали круглий, змащений медом і посипаний маком корж, що на мотузці підвішували до стелі.

17 ГРУДНЯ  – ВАРВАРИ

Св. Великомучениця була дочкою багатого чиновника-язичника з міста Іліополя на півдні Єгипту. Її прилучили до християнської віри, а згодом за приналежність до неї сам батько відрубав голову своїй дочці (306 р.). У XII стол. мощі святої Варвари привезли до Києва, і вони стали головною – святинею Золотоверхого Михайлівського монастиря. За переказом, завдяки заступництву святої Варвари, Михайлівський монастир під час всілякої пошесті в своїх стінах не бачив жодного мерця. Нині мощі св. Варвари зберігаються у Володимирському соборі.

Наші предки вважали, що ця Великомучениця є хранителькою від наглої смерті. Легенди оповідають також про те, що вона була жінка мудра на вишивання. Тому цього дня можна тільки вишивати, але гріх прати, білити й глину місити.

18 ГРУДНЯ  – ДЕНЬ ПРЕПОДОБНОГО САВИ ОСВЯЩЕННОГО

В народі – Сави, батька зимового Миколи. 

Віруючі за християнською традицією вшановували преподобного Саву Освяченого, який у 8 років таємно від батьків пішов у Капподокійський монастир. Там прийняв чернецтво і згодом ніс чернечий подвиг у Палестинській пустелі. Преподобний Сава зцілював молитвами і творив чудеса.

Варвари і Сави називали «миколаїними» святами. На відміну від свята Варвари, наступний день, Сави, вважався здебільшого чоловічим. На Сави жінки збиралися в рукодільницькі гурти, бо прийшла пора “і савити, і варварити, і куделю кучматити”. Хто ж не працював, то казали: “Савила та варварила і сорочки собі не справила; Сави і Варвари на мені сорочку обірвали”... 

Цього дня зазвичай випадають великі сніги, настають морози.

19 ГРУДНЯ –ДЕНЬ СВЯТОГО МИКОЛАЯ

Св. Миколай опікується воїнами, водіями і мандрівниками, доомагає бідним у скруті, вважається покровителем дітей та студентів, моряків, торговців та лучників.

В народних переказах святий Миколай боронить людей перед стихійним лихом, а найбільше на воді. Всі одеські рибалки в своїх куренях мали образ святого Миколая. Виходячи в море на промисел, рибалки завжди брали з собою образ святого чудотворця. 

Народні традиції на Миколая

Колись господарі у цей день варили пиво, скликали гостей, гуляли, веселилися. А по обіді запрягали найкращі коні в "козирки" і з піснями та веселими вигуками їздили навколо села - "бо треба ж знати, чи слизький сніг цього року випав!"

На Харківщині існував звичай святкувати триденні Миколині святки, на які варили кутю і узвар, щоб у наступному році забезпечити врожай на жито й плоди.

На Поділлі хто першим прийде зранку до хати, той буде першим "полазником". "Полазами" вважаються чотири дні в році: Введення, Миколая, Анни і Різдво або Новий рік - четвертий і останній "полаз". В ці дні також першим перейти подвір'я має господар, не хто інший. Кожен господар встає в цей день раніше, ніж звичайно, і йде дати худобі їсти. Прийшовши до хліва, поздоровляє німину словами: "Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й зі своєю жоною!"

На Київщині хазяїн, прийшовши цього дня із церкви, брав миску зі свяченою водою, паляницю з грудочкою солі, квача з різного зілля, ішов кропити господу, худобу та збіжжя, примовляючи: «Святий Миколай, помилуй та сохрани нас від усякого лиха!».

Святий  Миколай також відомий під іменами: Міколай, Міклаш, Йолупукі, Сейнт Ніколаус, Сантаклос, Фадер Крісмас, Пер Ноель, Сінтер Клаас.

Це найбажаніший день у році для дітлахів. Напередодні свята діти пишуть до нього листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно і моляться до нього, просячи передусім здоров’я собі та батькам. У день перед святом згадують всі свої добрі і злі вчинки, зважують: чого більше. Чи буде подарунок, а чи, можливо, різка? Бо чемні діточки обов'язково знайдуть під подушкою подарунок, а неслухняні – прутик. Ця різочка є своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над своєю поведінкою і виправитися.

А в ніч на 19 грудня до кожної дитинки приходить Святий Миколай і кладе під подушку подарунки.

В сучасні часи з’явилась добра традиція – саме у день святого Миколая

опікуватись сиротами та знедоленими дітьми, даруючи їм подарунки. 

Впродовж всіх цих трьох свят селяни варили кутю та узвар, щоб хліб родив та садовина рясніла. А щодо погоди говорили так: «Варвара снігом постелить, Сава – загладить, а Микола морозом придавить».

22 ГРУДНЯ – ДЕНЬ ГАННИ

Його встановлення пов’язане з непорочним зачаттям праведною Анною дочки Марії – Матері Ісуса Христа. Ганна та її чоловік Йоаким прожили разом понад 50 років, але не мали дітей. У розпачі Йоаким подався у пустелю і там 40 днів постився, плакав та молився, щоб Бог подарував йому на щастя чадо. Молилася й Ганна й незабаром явився їй ангел і сказав, що вона зачне дочку. 

За давнини це свято особливо шанували вагітні жінки, яким протягом дня заборонялося братися за будь - яку роботу. Цієї пори встановлюється зимова дорога: «На Ганьки сідай в санки». Коли на Ганни іній вкриває дерева, то це передвісник гарного врожаю.

Упорядкувала Вікторія Рутковська