Жінка-УКРАЇНКА

Шлях пізнання глибинної творчості і самої непростої особистості Тараса Шевченка може продовжуватись все життя. Це – мій власний висновок, коли я проаналізувала свою дотичність до Шевченка. Моє перше знайомство з рядками його творчості відбулось з пісні «За байраком байрак», яку співав часто тато, коли йому було скрутно на душі. А я маленькою дивувалась, чого ж тато, співаючи, плаче. З часом почала розуміти…

У школі, як і всі, вчила вірші Шевченка, декламувала. А вже у музучилищі надто любила співати з бандурою народну пісню на слова Тараса Григоровича «Нащо мені чорні брови».

Коли мої сини росли, то з ними вчила і знову щось дізнавалась нового з «Кобзаря» для себе. А справжнім відкриттям про Шевченка була книга «Дано любить, терпіть, страждать…» Мирона Козака, яку автор присвятив своїй дружині Валентині – моїй подрузі з Луцька. Це книга про драму особистого життя Тараса Шевченка. Спираючись на листи і щоденникові записи поета і художника, спогади його сучасників, праці багатьох відомих шевченкознавців, Мирон Козак прагне зрозуміти, як Пророк української нації намагався влаштувати своє особисте життя, якими були його уявлення про Жінку, Кохання, Сім’ю. Із книги я дізналася, що вірш «Як - би зострілися ми знову», написаний у засланні, в Кос - Аралі 1848 року, Тарас Григорович присвятив Ганні Закревській, яку палко і безнадійно кохав. Ми можемо теж милуватись її красою з портрета, написанного Шевченком ще у 1843 році.

Саме на цей текст мій колега – композитор Олександр Ткаченко написав романс, який я виконую з особливим трепетом душі. Твір увійшов до мого музичного альбому «Україно моя».
 

Якби зострілися ми знову,
Чи ти б злякалася, чи ні?
Якеє тихеє ти слово
Тоді б промовила мені?
Ніякого. І не пізнала б…
А може б потім нагадала,
Сказавши: снилося дурній…
А я зрадів би, моє диво,
Моя ти доле чорнобрива!
Якби побачив, нагадав
Веселеє та молодеє,
Колишнє лишенько лихеє.
Я заридав би, заридав!
І помоливсь, що не правдивим,
А сном лукавим розійшлось,
Слізьми-водою розлилось
Колишнєє святеє диво!

Світлана МИРВОДА,
Народна артистка України