Жінка-УКРАЇНКА

Днями Андрій Гарасим за гостросюжетний роман «Борги нашого життя» з філософським підтекстом став лауреатом премії Київської організації Національної спілки письменників України Літературні підсумки 2016 року «Глиняний кіт».

На книжковому ярмарку в «Українському домі», – слава Богу, не в мікрофон – біля ятки видавництва «Нора-друк» хтось озвучив моє прізвище. Від несподіванки навіть забула своє традиційно прикріплене по батькові – «Пантелеймонівна» – і стрілася з широкою усмішкою і дзеркальною маківкою Андрія Гарасима. В очікуванні початку власної автограф-сесії він саме ввімкнув телепатичні важелі, і мої ноги довели мене до подарунка. Андрій кілька місяців обіцяв підписати свою книжку. Коли він нарешті зробив ярмарковий почин за свій кошт для «Нори друк», – бо ж за все треба платити – це письменник (уроджений галичанин) знав, як дехто «Отченаш», – то сором’язливо вручив мені книжку.

Я від захвату, що тепер уже «нора-друківець» розбірливо побажав мені удачі, притисла чорно-червоний подарунок до грудей. Ішла несвідомо тримаючи Серію «Морок» обличчям до людей. А назустріч оператори телеканалів, журналісти радіо і преси, письменники і видавці. Всі зачаровано вдивлялися в обкладинку, намагаючись, як титри фільму, устигнути прочитати ім’я автора, швидше відреагувавши на більший кегль назви. Кожен згадував чи залишилися у нього борги. Так книга несподівано потрапила у кадр кількох каналів. А думки видавців злорадно штрикали в мою спину: «Та вона й цієї не продасть, хай хоч і п’ять кіл намотає ярмарком». Книгомани ж зізнавалися, що тоді гарячково шукали від п’ятниці до неділі Андрія Гарасима в Українському домі. Але ж, шановні, де вас носило 24 лютого під час автограф-сесії?

А коли на Міжнародний день Котів у Національному Центрі Театрального Мистецтва імені Леся Курбаса серед лауреатів почула ім’я автора «Боргів нашого життя», то зрозуміла: недарма упав Кіт на голову Гарасима.

Тільки сама назва роману вже потребує окремої нагороди, адже запам’ятовується, як у Маркеса «Сто років самотності». Читається твір на одному диханні, бо має кіноматографічний сюжет, який Богдан Жолдак назвав «екзистеннаціональним трилером». Ковтаєш кожну сторінку і непомітно починаєш жити життям героїв, уболіваєш за них і не хочеш їх лишати один на один з небезпекою. Відразу ототожнила героїв роману з відомими мені людьми, тому весь час звіряла, де їхня поведінка виходить за межі діяльності реальних суб’єктів. Такий цікавий читацький ребус був вигаданий мною ще в дитинстві, коли споживала зарубіжну літературу, проектуючи чужі культури на український ґрунт.

Роман «Борги нашого життя» – це рецепт вдосконалення цинічного світу на кшталт сюжету американського фільму Кетрін Райан Гайд «Заплати іншому». У фільмі підліток втілював ідею зміни суспільства за схемою 3х3=9. Це значило, що він змінює на краще життя трьох людей, а ті троє – трьом іншим, і так у прогресії…

Герої Андрія Гарасима пов’язані з колекторською конторою, у тенета якої потрапляють не тільки не чесні на руку боржники. Борги нашого життя різні. Колектори, щоб заробити на лікування своїх близьких, змушені виселяти людей із квартир. До сліз пробирає сцена виселення двох закоханих на вулицю, яку спостерігають працівники колекторської служби. У свій медовий місяць, виселені під дощ, закохані ніжно освідчуються, як перед Богом, знову, незважаючи на присутність колекторів.

В обов’язки колекторів увіходить мати кам’яне серце і залізо-бетонну душу, щоб щире співчуття не обплутало їхній тверезий розум. І так багато сторінок кримінального чтива з холодильником картинок протиставлення жорстокості людини і тварини, підступності ментів і зворотного боку зароблених великих грошей.

Яка мета у кожного мати свій достаток? Куди будуть витрачені великі гроші і скільки їх, коштів, потрібно для щастя? Такі питання порушує автор роману «Борги нашого життя». Відповідь на це – любов і відданість – ті планки, до яких тягнуться душі героїв. Адже викинуте під дощ кохання, враз знаходить споріднені душі, і тепер життя колекторів різко змінює свої оберти.

Автор свідомо змальовує парадоксальний світ, у якому й читач бере участь, адже у кожного є свої варіанти віддавання боргів нашого життя…

Наталя Куліш

Фото автора