Жінка-УКРАЇНКА

Тетяна Череп-Пероганич

Вчора у Мистецькому салоні Київського національного університету імені Тараса Шевченка, відбувся творчий вечір чудової виконавиці Зої Тимченко. Після робочого дня було приємно зануритися з головою у світ творчості цієї непересічної особистості і просто хорошої людини.

Колись Зоя розповідала, що народилася з піснею. І вона з нею все життя – естрадна, народна, українська пісня. "Пісня – це моє джерело натхнення та сили", – говорить завжди. Шляхжінки довеликої сцени довгийі непростий. Але вона занадто сильна і вперта, щоб здатися й опустити руки.

Поміж нас багато тих, хто за звичкою роками чекає манни небесної. Все їм не так, все погано, все хтось чи щось винен. Зоя і її надійна половинка, помічник та захисник – чоловік Віктор Бутко, з тих, хто самі віддаються світові, людям, роботі, творчості сповна, нічого не чекаючи взамін. І тому, мабуть, так багатолюдно було вчора в залі, де проходило свято Зоїної пісні.

Зоя Тимченко – заслужена діячка естрадного мистецтва України, членкиня спілки Асоціації діячів естрадного мистецтва України, лауреатка, переможниця численних фестивалів –"Пісенний вернісаж", "Львівська рапсодія", "Трускавецька фієста" та багатьох інших. Останнім часом її пісня постійно звучить ідля українців за кордоном. Ось, і найближчим часом, разом з творчим колективом однодумців, яких згуртовує навколо себе Народний артист України Мар’ян Гаденко, вирушає в чергове турне до Румунії.

До речі, Мар’ян Гаденко взяв вчора участь у творчому вечорі артистки, і також подарував присутнім свої пісні. Ведучим заходу був давній друг сім’ї Зої та Віктора – відомий український тенор Микола Сікора. Акомпанувала на фортепіано, допомагала з організаційними питаннями колега по сцені, композиторка, виконавиця Ксенія Нікольська. Прийшли підтримати, привітати – поетеса Лариса Петрова, співачка, письменниця, волонтерка Світлана Кас’яненко, заслужений артист України Дмитро Хома, вручила винуватиці вечора відзнаку за активну громадську діяльність голова Спілки жінок м. Києва Лідія Москаленко.

Не можу не згадати ще й про те, що Зоя Тимченко – художній керівник фольклорного гурту "Черешенька", учасники якого приїхали й до столиці, аби порадувати киян автентичним співом. А взагалі вони часто гастролюють всі разом. Беруть участь в різноманітних заходах і фестивалях. Збираються після роботи, розучують нові пісні, виймають їх, як вишиті сорочки, у яких часто виходять на сцену, з прабабусиних скринь.

Згадався минулорічнийпрекрасний творчий вечір цієї співачки, патріотки і просто красивої жінки, який відбувся в Бориспільському міському будинку культури. Це було незабутньо і вражаюче. Особливо, коли на сцену вийшла вся Зоїна родина, коли з букетами квітів, привітати арт-волонтерку піднялися наші захисники, наші воїни, які приїхали задля цього прямо з передової. Адже Зоя з Віктором і туди не перестають їздити. Везуть бійцям настрій, пісню, добре слово.

Навіть у такої сильної духом жінки, як Зоя, пісні, вірші, розмови про маму завжди викликають сльози. От і вчора не стримувала їх і коли сама співала, і коли співала в дуеті з Миколою Сікорою та Мар’яном Гаденком. Бо Зоїної мами вже давно немає поруч з нею. А була вона дуже важливою в житті співачки.І тому рана не гоїться.

Поет Микола Луків, до речі, під час концерту на бориспільській сцені, зазначив, що артистка особливо зворушливо, як ніхто інший, зі словами на очах виконує пісню на його слова (муз. А. Горчинського) "Росте черешня в мами на городі".

Вчорашні плески, "браво"з залу, квіти – нагорода Зої Тимченко за її працю, за її творчість, за її невичерпний оптимізм і добре серце. Поверталася додомуі думала, що ось за те, що маю в своєму оточенні таких дорогих людей, як Зоя і Віктор, маю дякувати Господу.

Я вже відмітила на початку, що пісня Зої Тимченко завжди звучить українською,об’єднуючи навколо себе тих, кому не байдужа Україна, її культура, традиції, кому не байдужий її завтрашній день. Та й взагалі сама народна пісня – це не лише слова й музика. Це, перш за все, зміст у якому саме життя -  інтереси, зв’язок з історією народу, національною свідомістю та соціальними почуттями. Доносити цей зміст до людей, даруючи кожному таким чиномі віру, і надію, і правду, то вже місія. Зоя це добрерозуміє, як і те, що саме від нас нині залежить, які пісні будуть співати наші діти, внуки і якою мовою.