Людина, яка свідомо творить його, народжує свій маленький Всесвіт. Чи принесе мій особистий Всесвіт комусь втіху, а чи залишить читача байдужим, я не знаю. Творчість - це прагнення мого духу до ствердження Правди, це зерна, що сіє Життя у душу.
Що я можу сказати про себе?
Прийшла в цей світ 5 березня 1965 року. Народжуюсь і вмираю кожного дня, кожної ночі. За годину іноді проживаю декілька років, за день – тисячоліття…
***
Наче равлик, ховаюсь я від людей,
А хто мене сховає від думок моїх?...
ВСТАВАЙМО, БРАТТЯ!
У променях ранкової зорі
Свої складали думи кобзарі.
Слова їм вітер шепотів, а місяць
Мелодію сріблясту тихо грав.
В піснях сумних і невеселих,
Ховався біль за Україну.
Печалі спивши повний келих,
Вона повстане із руїни!
Вона повстане і воскресне,
Преобразиться дух її,
Горить вогонь в козацькім серці,
Співають СЛОВО кобзарі.
МОЛИТВА
О, Единий мій!
Ти створив мене за своїм образом і подобою і дав мені життя.
Ти перебуваєш зі мною від дня народження до самої смерті.
Ти відаєш мої мрії і думки, знаєш про всі мої вчинки.
Ти проживаєш разом зі мною мої страждання, горе і радість.
Ти проводиш мене крізь вогонь покаяння і зцілюєш мої рани.
Ти дивишся на світ моїми очима і дихаєш моїми легенями.
Ти пульсуєш у кожній клітині мого тіла.
Ти – ясна хвиля моєї свідомості.
Хай Твоя дійсність постійно присутня у моїй – і вдень, і вночі.
Віднині, прісно, і довіку.
CОН
На перехрестях років вітер розвіював попіл від спалених щоденників, але пережиті події, як кінохроніка, залишились жити у моїй пам’яті. Вона зберігає все, навіть дивні сни, розуміння яких приходе через багато років. Всі свої незвичайні сни і події, які були пов’язані між собою, я чітко пам'ятаю, тому що їх просто неможливо забути…