Жінка-УКРАЇНКА

Побачили світ дуже ошатні книжки Олексія Максимовича Дмитренка, Шевченківського лауреата, життя і творчість якого тісно пов’язані з рідною Чернігівщиною. У молоді літа майбутній видатний український письменник мешкав і працював на Придесенні – був робітником та бригадиром бригади штампувальників Прилуцької взуттєвої фабрики № 19, за успішну роботу був занесений на обласну Дошку Пошани. А здобувши визнання, цей привітний і чуйний добродій багато разів приїздив на Чернігівщину, любив спілкуватися зі своїми читачами.

Пам’ятаю його зворушливий творчий вечір у музеї М. Коцюбинського, гарно організований онуком класика – тодішнім директором музею Юлієм Романовичем Коцюбинським. Тоді йшла мова про дуже сміливу та правдиву художньо-документальну повість Олексія Дмитренка «Аист» (у доповненому перекладі – «Аист: Сильніший від смерті») про мужнього офіцера та поета Олександра Стовбу, який героїчно загинув в Афганістані. Ця книжка важко йшла до читача, долаючи мури-заборони підступної радянської цензури, але, тільки-но вийшовши з друку, отримала, справді, гучний резонанс, і саме за цю неординарну повість Олексій Максимович відзначений Шевченківською премією.