Любов Печінка (Патара Бачія)

Любов Печінка (Патара Бачія) — автобіографія

Зовуть мене Любов Євгенівна Печінка, літературне псевдо - Патара Бачія.

Народилася у сімдесятих роках минулого століття і, навіть страшно сказати, минулого тисячоліття у княжому місті Теребовлі Тернопільської області. Залюблена у своє рідне місто до втрати свідомості. 

Впродовж життя намагалася здобути освіту, тому закінчила десять років середньої школи і п'ять років інституту. Щоб щось таки навчилася важко констатувати, але пишу майже без помилок... 

Поезія Любові Печінки (Патари Бачії)

1. Простіть мені.

Простіть мені, гріхів без ліку...
Не надто праведно живу...
Боюсь не завжди чоловіка
І на газонах мну траву.

Буваю зла я і сварлива,
Кажу бува не ті слова,
Не проганяю пса під зливу
Тому, що... в нас його нема.

Я - не найкраща в світі мама,
Дружина теж - така собі
І господиня (це між нами) -
Бажалось краще б далебі...

Та намагаюся я щиро 
Добром розбавити гріхи
І хоч їх, як дірок у сирі,
Шукаю праведні шляхи.

Не краща я, але й не гірша,
(Ну... сподіваюся таки)...
То ж про́щення у цьому вірші
Прошу із вашої руки...

Об'єднати вміст