Головна

Максимишин-Корабель Оксана

«Вірні сини України»

Пісня приурочена до Дня Соборності України. Музика Михайла Герца на вірші Оксани Максимишин-Корабель «Вірні сини України» у виконанні Олени Швець-Васіної (ф-но) і солістки анс. «Горобинка» Ольги Денисенко. Територіальний центр ветеранів Бабушкінського району м. Дніпропетровська.

Сумна Свята вечеря 2015 року

Знову сумна Україна сяде вечеряти.
Першу зірку через сльози буде виглядати.

Стіл із сіном під обрусом вишитим до свята.
І запахне дим з ялиці з стаєнки до хати.

Буде линути Молитва до Божого Сина,
Визволь, визволь нам, Ісусе, рідну Україну.

Буде дідух на покутті і кутя багата,
Та родина невесела, бо немає тата.

Мусів батько цього дому іти воювати,
Щоб не смів москальський чобіт нам святе топтати.

Буде й ця Свята вечеря знову із сльозами,
Вже не прийдуть з колядою синочки до мами.

Але хай московський зайда одне пам'ятає:
Україна Є! І БУДЕ! Христос ся рождає.

Оксана Максимишин-Корабель
8 грудня 2014 р.

Наказ побратиму

Копай, побратиме, для мене могилу,
Додому вертаю в дубовій труні.
А ще заспівай мені пісню ту милу,
Про землю святу, де вода й солов'ї.

Живи, побратиме, бо мусиш за мене
Садок посадити й зростити синів.
Дивись, яке жито зійшло в нас зелене,
Ти тільки сюди не пускай ворогів.

«Мамо, не плач. Я повернусь весною...»

Червень 3, 2014 - 20:30 — perohanych

Слова - Оксана Максимишин-Корабель
Співає - Петро Радейко соліст Львівської Національнальної опери

«Світку білий, чорний з диму...»

Сьогодні знову загинули наші військові. Глянула на роки народження - цвіт. Їм би жити і жити, ростити дітей, садити дерева. Вони могли бути вченими, винахідниками, математиками, поетами. А ми їх оплакуємо... Страшно.

Коли ви вмирали, вам дзвони не грали,
Ніхто не заплакав за вами.
Лиш в чистому полі ревіли гармати, 
І зорі вмивались сльозами.
( повстанська пісня)

Світку білий, чорний з диму
Ніч, як день і день, як ніч.
Ви вмирали, дзвони грали,
Воля й правда йшла на січ.

Приспів:

Народе, плач

(Героям України, які загинули у боротьбі з ворогом)

Народе, плач, уже його нема.
Убили вороги твою дитину.
Він був надія й совість був твоя.
Не вмів кохати лиш наполовину.
... А ти його у забуття - не смій!
Від болю, мій народе, онімій!

Вкраїно, плач, уже його нема.
Де була кров, там виросте калина.
В сади твої сумна прийшла весна.
Настала в нашім домі зла година.
... А ти його у забуття - не дай!
Від жалю, Україно, заридай!

Дівчино, плач, уже його нема.
Він не візьме тебе за білі руці.
Не шлюблена, а вже - вдова,
Не вінчана, а вже в розлуці.
...А ти його й у пам'яті люби.
Від люті, хай сконають вороги.

Вбивці

Вбивцям Володимира Рибака прощення не буде

Зайдеш до хати. Схочеш вмити руки.
Три добре. Кров не просто змить.
Залишишся один. Тут і почнуться муки,
Це совість прийде. Щоб тебе убить.
Нестерпно. Довго. Може і роками.
Ти скавулітимеш: "Болить".
І очі скрізь ввижатимуться мами,
Того хлопчини, що так прагнув жить.

Він молодий був. Ви з ним - однолітки.
Йому кохати би й народжувать синів.
Він вільний. Був. Він вирвався із клітки,
Ти ж будеш раб "презренный" у панів.
Послухай, вбивце. Твої руки в крові.
І, думаєш, що гріх цей можна пережить?
Коли й умреш, як пес скажений в рові
То совість і в нащадках заболить.

Політична казка про любов несамовиту

Пісня 3

Новий день, то й свіжа казка.
Сядьте зручно всі будь-ласка,
Щоб не впасти зі стільця.
Янук втік, слуги лишились,
Від сатрапа відхрестились.
Стара пісня, як нова.

Допа й Гепа придобрились,
Аж слізьми, бідаки, вмились:
"То не ми били Майдан..."
Ганка, та що без лиця,
Знову бреше без кінця.
Й Нестор - вічний інтриган.

Ох, лишилось їх до біса.
Дайте ми якого кріса,
Пальну, навіть без жалю.
Свині звикли до корита,
Пхають рило в людське жито,
То й живуть, як у раю.

Цікаві казочки про сучасний лад від Оксани Максимишин-Корабель

Казка про любов несамовиту

Пісня 1

Розпрочну для вас я казку.
(Бог зіслав цю дивну ласку),
Розказати биль нову.
Як за дівоньку Вкраїну,
Билось Путо до загину.
А вона сказала : " Фу-у-у!

Путо, хоч ти і багатий,
Газом й ботоксом напхатий,
Очі маєш, як у жаби.
Ну, не люб мені. Не люб,
Не візьму з тобою шлюб.
Забери з коліна лаби..."

«Мені наснилось, що вони зустрілись…»

Мені наснилось, що вони зустрілись 
Убитий в Крутах й вірменин Сергій. 
В саду едемськім на травичці всілись: 
"За що тебе? " "За Україну, друже мій. " 
"Ти знаєш і мене за неї вбили, 
Та це було вже років майже сто. 
Тоді померли ми, щоб ви нам жили. 
А вас вбивають... Вас тепер за що?" 
"Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш, 
Як біло-біло в нас цвітуть сади. 
І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш ... 
Я б все віддав, щоб хоч на мить туди." 
"А я ще ввечері узяв дівча за руку 
Й тихенько так до серця притулив. 

Мамо, не плач. Я повернуся весною...

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Що слово бабуню вже не буде твоїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я любив. I любив Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

Оксана Максимишин-Корабель

Об'єднати вміст