Жінка-УКРАЇНКА

Я, Рутковська (Валькова) Вікторія Борисівна, народилася в Києві 19 лютого 1966 року.

Батько Борис Олександрович був філософом — соціологом, журналістом, кандидатом філософських наук, помер 2008 року; мати — педагог, народознавець, журналіст.

Закінчила Київський державний інститут культури імені Олександра Корнійчука, другу спеціальність — соціальний психолог — отримала в Київському педагогічному університеті імені Бориса Грінченка.

Трудовий і творчий шлях розпочала в Республіканському палаці культури профспілок України «Жовтневий», де була організатором та режисером багатьох клубних заходів і тематичних концертів, серед них — великих фольклорних вечорів, які стали визначною подією в культурному житті столиці і всієї країни (1989–1991). Серед них: «Ой, радуйся, земле», «Вже весна воскресла», «Як ще були ми козаками», «Останній кошовий» (про П. Калнишевського), «Прийшли до тебе три празники в гості» та ін.

Одразу після інституту причастилася народної поезією, обрядовою творчістю; мені пощастило познайомитися з відомими носіями місцевої народної традиції, виконавцями аутентичних пісень і обрядів, які виступали у народознавчих програмах, під час ІІ Міжнародного фестивалю фольклору в 1990 році, на сцені Палацу, в Музеї народної архітектури і побуту, в Музеї Івана Гончара.

В Інституті підвищення кваліфікації працівників культури, де я пізніше працювала, упорядкувала близько десяти методичних збірок обрядових матеріалів і сценаріїв, які неодноразово перевидавалися. Перші статті в пресі на виховні і психологічні теми побачили світ в журналі «Обдарована дитина», «Дитячий садок», «Краєзнавство. Географія. Туризм»; «Шкільний світ».

Тематичний діапазон моїх публікацій доволі широкий: це — народний календар, традиції; огляди концертів художніх колективів, фестивалів, виставок, свят; творчі портрети фольклорних, джазових і естрадних виконавців. Я — автор численних статей з питань народної творчості та професіонального мистецтва, сценаріїв у масових і спеціалізованих виданнях: «Освіта», «Краєзнавство, географія, туризм», «Говорить і показує Україна», «Культура і життя», «Профспілкові вісті», «Молодь України», інформаційно-методичному журналі «Сільська школа України»; часописах молодіжного дозвілля «Позакласний час», «Не журись!».

2003 року стала членом Національної спілки журналістів України. Поряд з журналістикою пишу вірші. Поетичне натхнення прийшло років десять тому, але за цей час з'явилося вже кількасот віршів, сонетів, од, поем, ліричних етюдів; деякі друкувалися в періодичній пресі, тижневиках «Літературна Україна», «Слово Просвіти», «Українське слово»; журналі «Волинь моя», часописі Чернігівського земляцтва «Батьківський поріг», обласних виданнях, у збірках «Поведу веселу Коляду». Мої вірші звучать на концертах, друкуються в Інтернеті на поетичному порталі, де мають чимало позитивних відгуків.

Чимало уваги я приділяю громадській роботі, зокрема в органах місцевого самоврядування; співпрацюю з міжрайонним об'єднанням «Спортивна родина»; неодноразово проводила свята Купала і Нового року на озері Тельбін у районі Березняки, де мешкаю; активний член клубу «Волинянка» міжнародного громадського об'єднання «Волинське братство»; співаю в ансамблі «Волиняни» і хорі «Оболонь».

Пишу у різних жанрах українською і російською мовою, дещо перекладаю. Палітра моїх поезій надзвичайно різнобарвна. Тут інтимна і громадянська лірика; картини природи і філософські роздуми; жінка, друзі, родина, школа; пісня, джаз, класична музика. Свої вірші присвячую славетним особистостям минулого і своїм сучасникам. Мої герої — Сковорода і Піросмані; Володимир Івасюк і Василь Юхимович, Іван Миколайчук, вояки УПА і сучасні політики; відомі митці Леопольд Ященко, Микола Буравський, Петро Андрійчук, співачка Світлана Мирвода; диригенти Роман Кофман, Дмитро Логвин, Володимир Сіренко. Періодично виступаю на радіо у культурологічних передачах, веду концерти, мистецькі заходи.

Сторінка у Фейсбуці: https://www.facebook.com/profile.php?id=100001361861669

* * *

Вікторія Рутковська померла 19 березня 2020 року.