Жінка-УКРАЇНКА

ДЕНЬ МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА В ТЕРЦЕНТРІ ВЕТЕРАНІВ

…Моє і не моє, збагненне й невідоме на берегах бурхливого Дніпра
із-за підводного порога Ненаситець –
славетне Місто бризкає вогнями
так болісно вражаючих реклам – 
інопланетних, іншомовних…
Розподіл мрій, міських районів 
й кожного будинку.
На перехресті вулиць
Набережна і Космічна,
де суміш доль й вітрів Дніпрових,
стоять на роздоріжжі «Україна – Космос»,
мов величезні флюгери всесвітні, 
два велетні-будинки – близнюки.
Вкраїнські близнюки. То пам'ять вереснева:
нагадування і пересторога…
Хай збереже Отець їх милосердий
від злої фатум-долі, що скарала
американських їх братів!
…
Людина – мікроКосмос –
існує споконвічно й жити буде
під тиском чистих паростків Душі 
й Космічного сумління!  
Я вірую.

 (О. Швець-Васіна,
член Конгресу літераторів України)

Щороку другої неділі вересня дніпропетровські городяни святкують День міста. В територіальному центрі ветеранів Бабушкінського району м. Дніпропетровська це свято відзначили 10 вересня 2014 р. Шановних вете-ранів щиро і душевно привітала директор терцентру Наталія Володими-рівна Біневська. Зам. директора терцентру Ольга Миколаївна Дяченко щиросердно подякувала ветеранів за виставку власних виробів (вишивки гладдю, хрестом і бісером, фотографії ріднокраю, плетені корзинки з лози і шишок, в’язані дитячі і дорослі речі, значки з краєвидами міста тощо). Присутніх також вразила виставка врожаю з власних городів Марії Репа-лової і Ольги Клімової, де поруч з іншими овочами і фруктами червоніли помідори більш, ніж десяти сортів. 
Культорганізатор терцентру Олена Іванівна Швець-Васіна розповіла цікаві факти з історії рідного міста. А саме:

«Дніпропетровськ розташований в середній течії р. Дніпро в центра-льній Україні. Населення на 1 травня 2014 року – 993 299 чоловік. Одне з найкрасивіших міст України. Нове місто засноване 1776 року князем Гри-горієм Потьомкіним за указом імператриці Катерини II і названий Кате-ринославом. У 1918 році місто носило ім’я Січеслав на честь Козацької Січі. З 1926 р. – Дніпропетровськ. З початку ХХ-го століття і по сьогоднішній день місто – найважливіший центр металургійної промисловості і маши-нобудування. Воно є головним торгівельним і промисловим центром Східної України. Катеринослав по первинному плану Катерини II повинен був стати «Третьою столицею Російської імперії». Катеринославський трам-вай, відкритий в 1894 р., був одним з перших електричних трамваїв в Ро-сійській імперії: третім після Києва і Нижнього Новгорода. Топонім Дніпро-петровськ можна розуміти не тільки як назву, що складається з двох слів: «Ріка Дніпро» і «Петровський Г.І.», а також розшифрувати так: Дніпро – рі-чка, Петро – від грецького «Петрос» – Камінь. Як результат виходить сми-слове значення: «камені на річці», «камені серед річки», «пороги», «річка біля порогів». Завдяки збігу обставин назва міста відповідає характерним особ-ливостям місцевості. Через р. Дніпро в місті перекинуто 5 мостів. Набе-режна уздовж правого берега Дніпра має довжину більше 23 км., що робить її найпротяжнішій Набережній в Європі. Дніпропетровський метрополі-тен, відкритий в грудні 1995 г, до сих пір можна вважати одній з найкоро-тших повнофункціональних «підземок» світу. Шість станцій, довжина лінії всього 7,8 км. 

Три семикінцеві зірки на гербі міста означають: Вічність – значення зірки в геральдиці, число три (кількість зірок) – минуле, сьогодення і май-бутнє, зірки розташовані у формі латинської букви V, що означає «Victoris» – Перемога. Центральною фігурою герба є стріла і шабля. Стріла символізує рух, устремління вперед, а також ракетобудування. Шабля – символ захисту, сили могутнього міста». 

Святковий концерт розпочався читанням поеми ветерана терцентру, члена Конгресу літераторів України, поета Віктора Ковриженко (Невського) «Мій Катеринослав» у виконанні Ольги Денисенко. Антоніна Коваленко під-несено прочитала вірш «Є на світі пісні» Валентина Бурхана, Ольга Новіко-ва – вірш «Просторінь Душі» Олени Швець-Васіної, Людмила Рощупкіна – вірш «Моєму Дніпропетровську» Світлани Поливоди. Ансамбль «Горобинка» завзято виконав пісні дніпропетровських авторів: «Здравствуй, город мой» Оксани Резанової на вірші Юрія Полісського (солісти – дует «Тополяночки»), «Песня о Днепре» Дар’ї Єгорової (солістка – Олена Швець-Васіна), «Мій Дніпропетровськ» Валентини Фалькової на вірші Світлани Поливоди. Весь зал підспівував ансамблю і його солістці Антоніні Коваленко, що виконали пісню Г. Мовсесяна на вірші Р. Рождественського «Днепропетровск – мой дом родной». Під вигуки «Браво!» закінчився виступ дуету «Тополяночки», які самобутньо заспівали пісню А. Флярковського на вірші Л. Ошаніна «Днепропетровские зори». Безумовно, ветеранів чекали і гумористичні но-мери: гуморески Павла Глазового весело прочитали Раїса Карпова і Елеонор Штайнц; «Страшне перо не в гусака» (жартівливі вислови наших співгро-мадян) виразно зачитали Валентина Брідун і Людмила Рощупкіна;  дует «ЕлЗі» виконав сценку «36,6» про лікаря, нещодавню студентку, що прийш-ла за викликом до хворого ветерана. А ще всі присутні із задоволенням від-повідали на запитання ведучої, яка провела вікторину «Історичні і нові міс-ця Дніпропетровська».

Свято закінчилося словами культорганізатора Олени Швець-Васіної під гучні оплески ветеранів: 

«На Дніпропетровщині наразі проживає два Герої Радянського Союзу та ветеран, нагороджений чотирма медалями «За відвагу». Під час ВВВ «Героями Радянського Союзу» стали більш ніж 200 уродженців Дніпропетровська. У цілому до кінця війни за форсування Дніпра це звання було при-своєно 2 тисячам 500 бійцям. 

Герої війни живуть поруч з нами – це ви, дорогі ветерани, і сучасні безстрашні воїни української нацгвардії! Всьому найкращому, що маємо зараз у нашому славетному місті, ми зобов’язані вам, шановні ветерани! Низький вам уклін! 
Хай буде МИР на Україні і в усьому світі!
Слава Україні! Слава Придніпров’ю! Слава Дніпропетровську!»
 

Антоніна Коваленко,
голова суспільної ради ветеранів 
 відділення соціально-побутової адаптації 
територіального центру соціального обслуговування 
(надання соціальних послуг) Бабушкінської 
районної у місті Дніпропетровську ради