Жінка-УКРАЇНКА

5 грудня виповнилось 95 років поету, прозаїку, драматургу Миколі Миколаєнку.

Микола Антонович народився 1919 року в с. Мар’янівка Криворізького району Дніпропетровської області. Працював директором школи, редактором криворізької міської газети "Червоний гірник", головним редактором дніпропетровської студії телебачення.

Член Національної Спілки журналістів України і Національної Спілки письменників України з 1958 року.

Своїх друзів пан Микола зібрав під гостинним дахом Дніпропетровської обласної бібліотеки для молоді ім. М. Свєтлова. Ведуча вечора – директор закладу Ольга Матюхіна підготувала для дорогого гостя не один сюрприз. Це і виставка його книг, і цікавий відеоряд, створений на основі дитячих та юнацьких фото поета, цитат з книг, фактів біографії.

Привітати пана Миколу прийшли члени обласної організації НСПУ (ДОО НСПУ), Конгресу літераторів України (КЛУ), фахівці обласних та міських бібліотек, рідні, друзі і пересічні читачі.

Вітаючи старшого колегу по перу, виконуючий обов’язки голови ДОО НСПУ Володимир Луценко окрім найкращих побажань висловив надію, що наступний – 100-й ювілейний рік – пан Микола зустріне таким же бадьорим, енергійним, сповненим творчої наснаги, як і цьогоріч.

І це побажання нікого не здивувало. Бо присутнім знаний поет подарував чергову – 46-ту книгу – збірник «Усмішка Джоконди».

Керівник обласної організації КЛУ Людмила Некрасовська вручила пану Миколі подяку за багаторічну творчість і співдружність, а Олена Швець-Васіна – член КЛУ та, по сумісництву, композитор та співачка, подарувала шановному митцю дві пісні на його вірші – «Свіча Душі» і «Знак молодості». Член НСПУ і КЛУ, шеф-редактор міжнародного літературного альманаху «Форум» Олександр Кутняк разом зі своїми членами редколегії Людмилою Некрасовською, Оленою Швець-Васіною та Світланою Поливодою привітав ювіляра приємною новиною: ось-ось вийде альманах «Форум» № 10, де вірші Миколи Миколаєнка знову прикрашають розділ «Поезія».

Кожен присутній мав за честь сказати теплі слова або й прочитати вірш, присвячений видатній події.

Але найкраще побажання висловила правнучка поета у найкоротшому вітанні. Мала голосно закричала: «А-та-ту, ду-ду!» Донька пана Миколи і бабця малечі переклала нам цей спіч. Виявляється, це означало: «Ти найкращий в світі! Ми дуже тебе любимо. Живи нам на радість до 150 років!»

Наприкінці заходу фотограф зробив колективне фото, яке залишиться нам на згадку на довгі літа.

Еліна Заржицька