Жінка-УКРАЇНКА

Тіна ОВДІЙ,
журналіст Імідж-центру Університету «Україна»

19 грудня 2014 року у приміщенні Національного музею медицини України (Київ, вул. Б. Хмельницького, 37) відбувся фінал мистецького турніру для поетів та декламаторів «Батл-поет-шоу». Протягом трьох перших турів учасники мали змогу позмагатися у читанні власних віршів та творів інших авторів, а у фіналі брали участь переможці та призери всіх трьох турів.

«Батл-поет-шоу» – результат спільної роботи галереї «Арка», телеканалу «Культура» та Національного музею медицини України над проектом «Культура+». День 19 грудня був святковим – і навіть втричі святковим, адже на цю дату припав не лише День святого Миколая та фінал «Батл-поет-шоу», а й відкриття виставки живопису художника Ярослава Терновського «Українська нива». Тож, досхочу намилувавшись картинами митця, учасники та гості занурилися у поєднання високої поезії та спортивного азарту. Адже будь-який фінал – це не лише свято, а й важка праця, бо потрібно докласти максимум зусиль, щоб «вистрілити», показати все, на що здатен. І учасники виклались на всі сто. Час із ними познайомитися.

Учасники та переможці «Батл-поет-шоу»

Отже, Оксана РИБАСЬ – переможниця ІІІ туру «Батл-поет-шоу», аспірантка кафедри новітньої літератури Інституту філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Вона не просто пише поезію, а і працює в такій цікавій галузі як віршотерапія – це різновид арт-терапії, коли за допомогою поетичних рядків людина намагається позбутися психологічного дискомфорту, поліпшити свій психічний чи навіть фізичний стан. Ніде правди діти, зараз наше сьогодення надає людям стільки приводів для депресії та стресів, що нові засоби та способи вирішення психологічних проблем – це чи не єдина соломинка, за яку можна вхопитися, щоб не потонути в бурхливому морі проблем.

Любава ОБУХОВСЬКА посіла 3 місце у І турі «Батл-поет-шоу». Вона – молода поетеса, дизайнер, захоплюється багатьма речами, серед яких – українська етнологія,  hand made прикраси. Також Любава нещодавно почала виготовляти авторські маски.

Володимир СИДЬКО та Світлана ПАТРА – переможці І туру «Батл-поет-шоу». Володимир – журналіст телеканалу «Культура». Любить літературу, кіно, театр і спорт. Світлана ‒ випускниця Університет «Україна» (2013), поетеса, журналіст Імідж-центру Університету «Україна». Серед останніх захоплень Світлани – коти. Власне, любить вона їх з дитинства, але лише нещодавно в її домі з’явилися ці домашні улюбленці.

Усю цю інформацію ті, хто відвідав «Батл-поет-шоу», могли дізнатися із запитань невтомного продюсера галереї «Арка» Руслана РУНО, які він ставив учасникам. Тож поети не лише представляли свої вірші, а й ділилися частинкою своєї душі та знайомилися ближче – одне з одним і глядачами. А сам турнір було поділено на три тури, тож кожен учасник читав по три вірші. Спочатку – візитка, а наприкінці – вірш, який мав показати усю майстерність учасника як поета і як читця.

Оцінювало майстерність учасників журі у складі поетеси та письменниці Тетяни КУДІНОВОЇ і директора Імідж-центру Університету «Україна» Ніни ГОЛОВЧЕНКО. Робота у них, варто сказати, була дуже складна, адже переможець мав бути лише один, а вірші учасників були просто чудові. Так. переможець мав бути один, але думки членів журі розділилися і було вирішено перше місце розділити. Тож переможцями стали Оксана РИБАСЬ і Світлана ПАТРА.

Гості. Враження. Побажання.

«Батл-поет-шоу», хоч і було змаганням, але пройшло у дружній і теплій атмосфері. До галереї «Арка» завітала Інна Валітова – художниця, що працює з батіком. Її картини постійні відвідувачі «Арки» могли побачити на персональній виставці художниці «Кохання поза часом». Цікавинки її візиту додало те, що саме 19 грудня Інна святкувала свій день народження, тож – отримала порцію вітань і гарних побажань як від галереї «Арка», так і від Ярослава Терновського. А учасники та глядачі «Батл-поет-шоу» приєдналися до побажань. Були також і інші гості. Так, поетеса і музикант Анаель подарувала експромт – прочитала вірш.

А поетеса та письменниця Інна КОВАЛЬЧУК, лауреат кількох фестивалів та конкурсів, охоче поділилася своїми враженнями, зауваженнями та порадами:

– Коли ви пишете вірші для поетичної збірки і людина буде брати у руки цю збірку і читати з листа – це одне, коли ви виходите на публіку, ви повинні подати свій вірш. Бо вірш може бути геніальним, але коли ви його подаєте так, що ніхто нічого не розуміє, то це завжає оцінити ваш рівень. Як можна оцінити рівень поетичної підготовки, коли людина читає так, що її ніхто не чує? Ще хочу з власного досвіду сказати: визначіться! Не пишіть двома мовами, бо у вас формується власна образна система, власний поетичний стиль. Є генії, але це одиниці, які пишуть однаково гарні вірші чи російською, чи українською. виберіть для себе те, що для вас природніше. Читайте, вчіться! Вірші не спускаються до вас з неба. Вони визрівають у вас і базуються на рівні вашого осмислення.

Кілька слів також сказала і Ніна ГОЛОВЧЕНКО:

– Хочеться подякувати Русланові Руно за те, що більше трьох років Імідж-центр Університету «Україна» співпрацює з арт-салоном «Арка». І багато заходів відвідує наша випускниця Світлана Патра. Ви бачите, що Світлана послуговується візком. Не кожен художній салон чи артистична вітальня приймає таких людей на рівні з іншими митцями. Більше того, не всюди у «Батл-поет-шоу», у змаганнях разом з аспірантами, обдарованими журналістами бере участь дівчина на візку. За цей простір рівних можливостей я Вам, Руслане, висловлюю велику вдячність.

Ніна Іванівна також розповіла про літературну студію «Горлиця», яку відвідує Світлана Патра і де вона та інші студенти і випускники Університету «Україна» поліпшують свою поетичну майстерність під керівництвом вимогливого й обдарованого поета Геннадія ГОРОВОГО. І запросила Оксану Рибась відвідати одне з майбутніх зібрань студії.

Своїми враженнями від заходу поділилися також і учасники фіналу «Батл-поет-шоу».

Оксана РИБАСЬ:

Зсередини аналізувати неможливо, адже є ризик бути необ’єктивним. Тож – враження.  Насамперед, захват від творчості. Для мене кожен вихід на сцену – це новонародження. Це акт почуттєвого єднання зі слухачами, де щирість – головний провідник. Це сакральний момент, у який оживають сенси, вкладені у віршовані рядки.

Крім того, вдячність – організаторам, колегам, журі, критикам та глядачам. Кожен вніс свою лепту «для загального добра». Кожен із читців показав, у чому його сила, його коник, і це насправді чудово – що ми всі такі різні. Це робить нас цікавими одне для одного. За критику окрема дяка, навіть за контраверсійну. Вона спонукає рухатися, а рух – це життя.

Світлана ПАТРА:

Я щиро вдячна галереї «Арка» та Руслану РУНО за «Батл-поет-шоу». Це неоціненний досвід для мене. Досвід участі у конкурсах. Досвід виступів і спроб донести свою душу до читача і глядача. Це також і уроки, важливі уроки – уроки життя і майстерності. Я серед учасників «Батл-поет-шоу» всіх трьох турів та фіналу була єдиною людиною з інвалідністю. Згадуючи свій досвід, хочу порадити людям з інвалідністю, що займаються творчістю: не ховайтеся у межах «спеціалізованих» конкурсів, виходьте в люди! Саме так ми можемо донести решті громадян свою душу, свої мрії, свої прагнення. До того ж це – непоганий спосіб інтеграції людей з інвалідністю в суспільство. Саме так ми можемо пізнати не лише себе, а й увесь світ.

Володимир СИДЬКО:

Фінальна частина «Батл-поет-Шоу», на мою думку, була найцікавішою, хоча б через те, що за перше місце боролися переможці трьох попередніх турів. Після того, як кожен з поетів прочитав по першому віршу, стало зрозуміло, що до фіналу всі добре підготувалися. Моя суб’єктивна думка така – кожен з учасників заслужив на призове місце, але в різних номінаціях, адже вірші поетів суттєво відрізнялися за своєю стилістикою, деякі тексти були філософські, деякі життєстверджуючі, а деякі наповнені романтикою, тому, напевно, поважному журі і було так складно обрати переможця. Загалом, такі конкурси для початківців є досить мотивуючими, адже здорова конкуренція спонукає до творчих пошуків  та шліфування власного стилю.

Любава ОБУХОВСЬКА:

«Батл-поет-шоу» – це прекрасна можливість для молодих талановитих людей проявити себе у поетичній царині. Фінал конкурсу за рівнем проведення був вищий за проведення трьох турів. Для мене участь у такому конкурсі дала можливість спробувати свої сили серед тих молодих поетів, які вже чогось досягли у поезії, побачити майстерність кожного з конкурсантів, порівняти стилі і тематику написання зі своїми, навіть краще зрозуміти для себе, у якому напрямку мені слід рухатися для удосконалення написання власної поезії, зберігаючи своє у ній обличчя.

Пропонуємо читачам поетичні доробки учасників «Батл-поет-шоу».

Оксана РИБАСЬ

ТВОРИ ЧИСТО

Любов. Пристрасть. Порив!
Світла штрих – муки крик…
(Знаєш правила гри?)
Чисто-біло, як сніг,
Ми зіграли у вірш.
І з тієї пори
Я хворію все більш –
Знаю правила гри…

Грати тінню і сном,
Жонглювати життям,
Гріти кров'ю-вином
Втішене почуття…
Не для мене це все,
Бо життя – це не гра.
Поруч Слово і Сенс –
Два надії крила.

У капканах систем,
Де і сльози, і кров,
Де на безлічі схем 
Безнадії тавро,
Нам доводиться жить…
Та хіба це життя? –
Непотрібен політ!
Нащо нам каяття?..

Я не так. І не тут.
Ось дорога… Стіна.
Це не мій глухий кут –
За стіною – весна,
Там пишніють сади…
Я здіймуся вперед.
Я доїду туди,
В мене – С л о в о с и п е д .

Вірш – Поезії мить,
Виліплена зі слів.
Я у чашу налить
Хочу цей густий спів,
Що від сонця пашить;
І на форми кістяк
Натягти нерв душі,
Як Поезії стяг. 

Світлана ПАТРА

ВОНА

Її окрадену збудили,
Її, лукаві, у вогні
Собі на лихо залишили.
І розчинились у пітьмі.

І думають – вона розтане
Неначе марево, навік…
Вважають, що ніхто не встане,
Щоби небогу захистить…

А доля – надто хитра штука,
І забувати їм не варт,
Що не покаранії муки
Вернутись можуть у стократ.

Вона, окрадена, прозріла.
І бачить знак у Небесах
Душі таємна, дивна сила
Уже торує помсти шлях…

Собі на лихо розбудили
Її, стосилу, і в огні
Вона майбутнє розстелила
Світанком. Посеред пітьми

 

Володимир СИДЬКО

*** *** ***

Осінь блукає містами бетонними;
грається грозами. Ночі холодні.
Принцеси і принци тертими джинсами
сидіння маршруток стирають до крові;
чекають екзаменів. Сиплеться листя.

Скільки до тебе вокзалів, моя актрисо?
Скільки до тебе мостів, смс, електронних листів,
скільки до тебе жінок, зіграних ролей, скільки
прожитих життів?

Дні покоротшали. Ти мені снилася.
Осінь нещадна. Ночі суворі.
Можеш собі уявити сонце і море,
хвилі і вітер, келихи, квіти заплетені
в коси. Ми наче діти – босі такі, кричимо,
сміємося, пальці твої у моєму волоссі.
Все у піску, ми такі справжні, нам ні до чого
кимсь прикидатися. Можеш собі уявити, як
не хотілось тоді прокидатися?

Скоро зима, буде ще холодніше,
буде сумніше… Осінь зриває дахи
божевільним. Ночі повільні.
Ти мені снилася. Знаєш, в такому
товстому, безкінечному шарфі,
старому пальто із запахом шафи,
у теплім взутті і великій шапці.
І тихо, долоні твої тонкі і холодні я
подихом грів; ними дихав.

Колеться дощ. Вітер кусається.
Люди ховають під парасольками
всі свої страхи ніяк не приборкані.
Ти мені мріялась. Ми замикали кохання
замками, ключі викидали у Сену.
Шалені летіли дні. А ми одні.
І тільки свято, яке завжди з тобою,
вечірньою вбивало нас красою…

Ночі замріяні. Осінь є осінь.
Чай і цукерки – ранки як ранки.
Склянку гарячу затисну в долонях
сяду з ногами на підвіконні і
загадаю бажання: стань мені дивом,
моїм коханням…

Любава ОБУХОВСЬКА

ПІД РІДНИМ КРИЛОМ
Моїй мамі

У світ приходим особливо,
У світ приходим не самі.
Таке народження, як диво,
Дарують наші матері.

Вони охрестять рідне чадо
Цілунком ніжним і легким
І пронесуть його, як свято,
Крізь всі роки життям земним.

Неначе янгол в дивнім сяйві,
Оберігають від незгод,
Від чорних монотонних барвів;
Не треба їм похвал і од.

У них в очах, мов літній дзвоник,
Гойдається тепло землі,
І найніжніший, милий дотик
Чарує ласкою весни.

Співає в серці скрипка тихо,
А голос шелестить віршем,
І лине він лелечим криком,
Коли життя іде дощем.

У час поневірянь і скрути
Зігріє теплота долонь
І любо їх поради чути,
Як дивну казку, світлий сон.

Вони любов’ю напувають,
Як свіжим медом чи вином,
І ревно звісточки чекають
Від панни Долі під крилом.