Степан Процюк презентував новий роман (ВІДЕО)

26 квітня в рамках «Мистецького Арсеналу» відбулася презентація нового роману письменника з Івано-Франківська, автора більше двох десятків книг Степана Процюка

Суспільно-історичний твір торкається подій Євромайдану. Але в ньому написано не тільки про це, як зазначає сам автор, а взагалі про життя.

Письменник був щирим, і розповідаючи про роботу над новою книгою, і відповідаючи на запитання.

До уваги читачів матеріал Ніни Головченко. 

Нова книга Степана ПРОЦЮКА на КНИЖКОВОМУ АРСЕНАЛІ

26 квітня 2015 року в залі «Папір/Світ/Мистецтво» (Книжковий арсенал 2015) у рамках виставки-продажу книг літературної агенції DISKURSUS (директор Василь Карп’юк) відбулася презентація роману Степана ПРОЦЮКА «Під крилами великої Матері».

Модерував зустріч Степана Процюка з майбутніми читачами його нової книги журналіст і прозаїк Олег Криштопа.

Книжковий карнавал, як висловився Степан Процюк, створює особливу атмосферу динаміки, і, можливо, складно за таких умов говорити про непрості речі, однак шанувальникам психологічної прози Процюка це вдалося.

У монолозі автора та інтерактивному спілкуванні під час зустрічі письменник і учасники зустрічі (зокрема, Іван Андрусяк, Тетяна Череп-Пероганич та інші), намагалися проговорити таке: особливості стилю книги Процюка (декаданс, експресіонізм, натуралізм, сюрреалізм?… Зокрема, Степан Процюк зауважив, що натуралістично-епатажними фрагментами своїх книг він намагається розгойдати/сколихнути пересічного читача, проте свідомий того, що його психологічну інтелектуальну прозу такі українці не читають); специфіку любовної лінії у романі (плакатний стиль змалювання? спроба принадити жіночу читацьку аудиторію? чи олюднення теми через глибоко пережиті почуття?); для когось із читачів трішки несподіваним є ім’я головного героя – Лукаш (алюзія до образу Лукаша з «Лісової пісні» Лесі Українки», де цей персонаж, на думку Степана Процюка, дещо ніякий у темі кохання, тому хотілося цей образ розгорнути інакше, переконливіше); тему Майдану (книга, за словами автора, спричинена цією подією, але не відтворює її; скоріше, Майдан став потужним поштовхом до чергових роздумів автора про ментальність чи специфіку архетипу українців).

Прочитавши для аудиторії декілька рядків із нової книги, Степан Васильович дав потужний поштовх для того читача, що шукає не теплих, а чесних історій про українців:

«Лукаш приїхав до Києва ще перед першими жертвами. На Майдані було холодно і тривожно. Напруга витала у повітрі, ховаючись за усміхненими дівочими лицями і спокоєм сотень і сотників.

Багато людей фотографувалося біля мішків і укріплень, наметів і дров для багаття. Злочин телебачення, що перетворює життя на маски-шоу, не викорінювався, швидко і достойно, навіть у січні, навіть перед першою кров’ю. Багато фотографувальників не вірили, що смерті бувають не лише в серіалах чи в лікарнях від старості.

Перетворення героїзму і навіть смерті на сльозоточиве шоу щось забирає з нашого життя. Безповоротно. Ми платимо велику ціну за намагання жити маскарадами й карнавалами ілюзорного світу ТБ. Ми непомітно стаємо ботоксними додатками до бесконечних ток-шоу, реаліті-шоу, шоу як індустрії, шоу як частини нового способу забуття…» (Розділ 52, с.154).

Ніна Головченко

Фото з події: https://www.facebook.com