Жінка-УКРАЇНКА

14 серпня Православна церква відзначає свято Маковія (Маковея) на честь іудейських мучеників – семи братів Маккавеїв, яких їхня мати Соломія благословила на мученицьку смерть за християнську віру. Однак воно закорінене ще в прадавніх часах арійської культури і збігається з початком сівби озимини та освяченням насіння. Ще задовго до прийняття християнства у цей час відбувалося дитяче та дівоче свято, на честь якого збирали квіти і городину. Вода цього дня у річках і криницях вважається цілющою, тому біля них проводилися різні обряди, а хворі шукали у воді зцілення. В сучасній етнографічній літературі найповніший опис свята Маковія дав канадський вчений, родом з Поділля, Степан Килимник у своєму дослідженні «Український рік у народних звичаях в історичному освітленні». – Т. V. – Вінніпег, – Торонто, 1963, фрагменти з якого й наведимо в цій статті.

«У давнину, – пише етнограф, – існував культ лісів, дерев, квітів. Напевне, й це теперішнє свято є відгомоном того давньоминулого, віддзеркаленням тих дохристиянських вірувань. Пам’ять народу залишила нам чимало практичних порад, пов’язаних із цим днем, – здебільшого, це витвір пізніших часів, але до них також варто прислухатися. Вважалося, що освячені квіти і зілля підсилюють свої лікувальні властивості. Дівчата на Благовіщення заплітали їх у коси, як символ кохання і краси. Перед пологами зело клали біля породіль, щоб дитятко було гарне й здорове, щоб його ніщо не вразило; маком обсипали оселю від наврочення і розсівали на городі».

Свято ще називають перший, мокрий або медовий Спас. Цього дня у церквах святять воду, квіти, мак. Потім їх кладуть за образи і там зберігають до весни; ними прикрашають хрест і свічки - трійці на Йордань. Перед Маковієм дівчата збиралися гуртами й плели вінки з барвінку та різних садових квітів і лише частково з польових та лісових: кудрявців, любистку, чорнобривців, волошок, м’яти, рути, шавлії, чебрецю, роман - зілля тощо. З глибин тисячоліть дійшов до нас і чудовий витвір краси й вшанування дарів природи – «маковійська квітка», що добирається не з випадкових рослин, а кожна має особливе значення. Так, любисток – символ любові і злагоди; васильки – символ краси і добробуту; материнка (лісова) – емблема материнської любові та здоров’я; ласкавиці – символ дружби й єднання; рута – свідчення туги, гіркоти і втрати. Матері ще вдосвіта будили своїх дітей; дорослі дівчата збирали та складали велику «маковійську квітку», а малі діти самі собі робили невеличкі букетики – «маковійчики».Мати обплітала зверху пучечки намистом, зв’язувала червоною новенькою стрічкою, обвивала рушничком і давала доні з такими словами: «На, доню, квітку цю, щоб ти була така гарна, багата й пригожа, як ця квітка; щоб тебе хлопці любили, як люблять люди квітку...». Господиня збирала городину: насамперед, мак, окремо у хусточку клала одну - дві цибулини, часничини, дві - три морквини, бурячок, пару картоплин, два - три стручки квасолі, корінчик петрушки. Вибираючи кращі голівки маку, вона промовляла: «Щоб діти росли, щоб молодь щасливо одружувалася, щоб бджоли роїлися, щоб кури неслись, щоб усі здорові були». Після Служби Божої всі виходили у двір і ставали навколо церкви, розкладали на хустинах перед собою городину, а в руках тримали духмяні букети. Цікаво й урочисто виглядало освячення квітів та овочів, мов на Великдень, а дітей було, «як маку». По всій Україні на свято також готувалася ритуальна «маковійська страва» – печені коржі, ламані на дрібні шматочки, перемішані з розтертим маком і залиті медовою водою - ситою.

Нехай нинішнє свято Маковія принесе радість усім українцям, в першу чергу тим, хто воює на Сході, й тим, хто на мирній території докладає зусиль і допомагає воїнам швидше здобути перемогу. А «маковійська квітка» нехай оберігає наших бійців від військових дій агресора, принесе зцілення пораненим й хворим, і стане символом миру та відродження України.

Ольга РУТКОВСЬКА