Жінка-УКРАЇНКА

Випадковостей у житті не буває! Усе, що стається, має свій зачин, розвиток і мету. Навіть якщо мета не одразу очевидна, чи дорога до неї здається надто горбистою, або й взагалі вбачається дорогою в протилежний бік. Проте випадковостей у житті не буває – все закономірно! Місяць тому, призначаючи чергову дату поїздки в АТО (для мене – вже сьому), я цілком випадково назвала: 3 листопада. Як з’ясувалося згодом – день артилерійський військ. Якщо врахувати, що головною ціллю нашої поїздки була артилерійська частина, де командир – хмельничанин полковник Валерій Лесков, то можна лише порадіти тому, що хтось незримою рукою спрямовує нас на певні життєві повороти, заради спільної мети і майбутньої спільної перемоги.

Отож, творча сотня «Рух до перемоги» спільно з 42 Гарнізонним будинком офіцерів (директор Сергій Чеплаков), за підтримки Генерального Штабу ЗСУ здійснили чергову волонтерську поїздку в зону АТО, подарували яскраві концерти бійцям чотирьох частин у секторі А. Проте їхали не лише з розважально-мистецькою складовою. Завезли бійцям майже чотири тонни усілякої всячини – запакували під зав’зку вантажний бус, та ще й порозпихали ящики під сидіння у пасажирському. Домашня консервацію, квасина, мед, яблука, крупи, вермішель, цукор, солодощі, домашня випічка, сало, смалець, олія, волоські горіхи, цвяхи, скоби, поліетиленова плівка, мішки, шкарпетки, теплий одяг, штани, куртки, подушки, книги, медикаменти… Ось неповний перелік того, чим потішили наших захисників, в окремих випадках, виконавши конкретні замовлення. Усе це впродовж місяця збиралося по підприємствах і організаціях, навчальних закладах, лікарнях і дитсадках, заводах і приватних підприємцях. Гуманітарним вантажем переважно опікувалися: фотограф нашої «сотні» Петро Радушинський, репер Руслан Ковальчук, волонтер і «завкоморою» Максим Перепелиця та волонтер отець Степан Капустинський. Щедрість українців варта захоплення. Втомлені економічною скрутою і тривалою війною, ми, попри все, не лишаємося байдужими до потреб тих, хто боронить наші мирні будні. Отож, волонтерська спільнота довезла на Схід все, що нам довірили і нами передали. Ще один відповідальний вантаж – ікона Святої Трійці. Вже декілька наших поїздок поспіль розпочинаються з благословення настоятеля храму Святої Трійці отця Степана. Артисти, волонтери, водії, атошники, котрих після завершення лікування в старокостянтинівському шпиталі, підвозили до Харкова – усі послухали напутнє слово батюшки і побажання гарної дороги та успіху в нашій благій справі. А ще отець Степан передав ікону в капличку-бліндаж на триторії розташування однієї з частин. Вже в АТО, розпочинаючи концерт у сосновому лісі, на котрий майже одразу по обіді опускалися сутінки, ми передали зображення святого лику з рук в руки тамтешньому капелану отцю Михайлу.

Невід’ємна складова поїздок – мистецьке спілкування з бійцями. Воно потрібне їм чи не більше за хліб насущний. Команда нашої «сотні» співала для армійців і разом з ними, грала на музичних інструментах, розмовляла, жартувала, розказувала анекдоти, танцювала (навіть «Танець маленьких каченят»!), сумувала і згадувала загиблих побратимів, сповнювалася надією і переконанням у нашій перемозі. Словом, ми щоразу проживали передбачений концертною програмою (і понад концертний) час єдиним настроєм, єдиними думками і прагненнями з бійцями. То й не дивно, що після фінальної пісні чи не до кожного з учасників колективу вишиковувалися черги вояків, щоб подякувати, обійнятися, сфотографуватися, гріти в долонях змерзлі руки (це я – про себе) і вкотре та вкотре повторити: «Приїдьте до нас ще!» Цього разу колектив «сотні» у складі співорганізаторів поїздки Оксани Радушинської і Сергія Чеплакова, представників 42 Гарнізонного будинку офіцерів Юрія Вилавського і Сергія Скопа, соліста хмельницької обласної філармонії баяніста Олександра Якубова, студентки НАДПСУ ім. Б.Хмельницького, яскравої співачки Марії Мазур, танцівників, студентів Рівненського державного гуманітарного університету Святослава Грабовського і Сергія Козоброда, репера, автора-виконавця Руслана Ковальчука, нашого фотографа Петра Радушинського та волонтера Максима Перепелиці побували у 24-їй та 44-ій артилерійських бригадах, заїхали в гості до бійців 8 полку спецпризначення і стали першим (!) колективом, котрому дозволили навідатися до 130-ї бригади. Дякуємо за наданий для поїздки спринтер Андрію Наумову і водіям Валентину Войцишену і Василю Болдишу, вантажним бусом разом  нами в АТО їздив Олександр Баурін. Подяка за сприяння в організації пасажирського спринтера представнику спільноти Хмельницький Армія SOS Михайлу Худзику.

Проте було ще й спілкування поза концертами. Із кимось на рівні погляду, з кимось – кількома словами-реченнями, з кимось – вкотре, бо ж приїздимо в окремі частини не вперше, трансформувавшись із телефонних розмов у реальні. Щоразу, наче з рідними людьми. Людьми, котрі прожили і побачили на цій війні стільки, що вистачить на кілька життів. З людьми, чиї позивні залишаються в телефонній книзі і в серці, чиї історії стають частиною твоєї власної долі, чиї долі пронизують душу – не ранять, не пропікають, а сповнюють впевненістю, що все не дарма!

Оксана Радушинська,
голова ГО «Творча сотня «Рух до перемоги»
Фото Петра Радушинського