Жінка-УКРАЇНКА

Анна Багряна, письменниця, драматург, перекладач:

Десь свого часу читала, що нонконформісти  не тільки мають своє особливе світосприйняття, а й свою волю для того, щоб не просто щось РОБИТИ, а щоб робити те, що вважають гідним, в ім'я того, що їм дороге. Чому про це зараз веду мову? А тому, що оповідання талановитого сучасного українського прозаїка Володимира Германова, на які випадково натрапила на сайті «Жінка-УКРАЇНКА», наштовхнули мене на ці думки. Його творчість сміливо можна віднести саме до нонконформістського напрямку в літературі.

Ніби-то й пише про речі повсякденні, але якось особливо, по-своєму, не так як всі. І головне – що йому хочеться вірити, з його героями хочеться співпереживати.

Оповідання «Він мій тато» - тема війни,тієї, що нині серед нас. А навколо – маса проблем сьогоднішніх і покалічених доль, і понівечених життів, і жіночого розпачу: «Не бери повістку. «Не хочу, щоб тата вбили», - мала ревла до ночі», - жінка до чоловіка».

Володимиру Германову вдається на професійному рівні досить нестандартно вказати на речі головні, вказати так, що після того, як прочитаєш оповідання про життя літературних героїв, берешся міркувати над реаліями свого власного.

Знову про тему війни в оповіданні «Мамин Майдан». Ось, як про смерть, про материнську втрату говорить автор: «Сліпий кобзар посеред Майдану вилюлює  мачкатий дощ маминих сліз. Чорна кріпацька рада колінкує. Єгомосць не стане Хмелем, бо Дніпро назад не потече. Мамі привезли рештки». Щось ще треба до цього додати? Слова зайві!

Підсумовуючи скажу, що відкрила для себе чудового сучасного автора. Він читається нелегко. Над тим, що він пише, треба думати, прочитане – аналізувати. Але хіба не в цьому покликання справжньої літератури?! Твори Володимира Германова чіпляють за душу і залишаються в ній. Повторюсь, але ще раз відмічу – письменник пише про те, що й всі, але інакше. І в кожному його рядку – прагнення змінити навколишній світ з усіма його негативами на краще.

Іванна Стеф’юк, письменниця, літературознавець, журналіст:

Життєва проза Володимира Германова із настільки живою динамікою і майстерно підібраною лексикою, що справді хочеться пожити в тому тексті під час прочитання.

Автор уміє показати читачеві різні світи, різні типи мислення людини - чоловічий, жіночий та дитячий, і все написане хочеться охарактеризувати саме як "написано правдиво".

"Мамин Майдан", "Ольжин день" - ці твори відрізняються вдумливим небуденним авторським поглядом, хоча самі герої - пересічні на перший погляд.

В особі Володимира Германова відкрила нове і цікаве для себе літературне ім'я.