Літературно-поетичний семінар для поетів з інвалідністю - на теренах мальовничої Пущі-Водиці

Тіна ОВДІЙ,

журналіст Імідж-центру Університету «Україна»;

світлини з архіву учасників та організаторів

семінару «Кастальський ключ»

Осінь – це не лише золота і сповнена світлого суму пора. Настання осені знаменує початок нового навчального року. Школи, садочки, вищі навчальні заклади приймають вихованців і студентів. Але, якщо студентські, а тим більше – шкільні роки позаду, то це не означає, що навчатися більше не треба. Ще і як треба! І стають у пригоді майстер-класи – заходи просвітницького характеру, коли за короткий період часу (кілька годин чи днів) людина набуває нових навичок і знань у певній галузі чи професії.

Нові знання, нове натхнення

З 3 по 4 вересня 2016 року в мальовничому санаторії «Пуща-Водиця», що у Києві, відбувся Творчий літературно-поетичний семінар «Кастальський ключ». Захід включав у себе кілька теоретично-практичних майстер-класів для поетів, а також – круглий стіл «Літературно-поетична творчість як дієвий засіб реабілітацією». Організаторами заходу виступили ГО «Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів», відокремлений підрозділ «Київська обласна організація ВГО «Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів», за фінансової підтримки Міністерства соціальної політики».

До організації семінару долучився випускник Університету «Україна» Геннадій Горовий. Геннадій має досвід в організації та проведенні майстер-класів, адже саме він долучився до відродження взимку 2012 року літературної студії «Горлиця» при Університеті «Україна». Учасниками студії є студенти як з інвалідністю, так і без неї. Серед учасників семінару були також інші випускники Університету «Україна» – Руслан Іщенко, Світлана Проніна та Світлана Патра.

Своїм досвідом і майстерністю зі спраглими до навчання учасниками ділилися справжні майстри поетичного слова:

  • Поет і літредактор, засновник та очільниця  літстудії «Перехрестя» при НСПУ, засновник Всеукраїнського конкурсу урбаністичної поезії «Урба-Перехрестя», організатор численних літературно-мистецьких імпрез та інтеракцій – Вікторія Осташ (м. Київ);
  • поет, перекладач, літредактор, член журі Всеукраїнського конкурсу урбаністичної поезії «Урба-Перехрестя», співзасновниця (спільно з В. Осташ) творчого гурту «Листя трави»  –  Вікторія Цимбал;
  • режисер, поет, бард, неодноразовий лауреат, член журі або ведучий творчих майстерень численних фестивалів та конкурсів у різних жанрах мистецтва – Юрій Чайка (м. Харків);
  • поет, арт-терапевт, дійсний член Асоціації глибинної психології «Теурунг», куратор проекту «Словотерапія» – Оксана Стогній-Рибась.

Протягом 3-4 вересня учасники та ведучі майстер-класу вирішували питання – «Чи потрібно редагувати поезію?», розглядали «Пісенні особливості поетичних текстів» та з’ясовували, що ж таке верлібр та «Віршотерапія».

Майстер-клас «Чи потрібно редагувати поезію?» торкався дуже важливих питань, а саме – редагування поезії, яким саме чином редагувати поетичні тексти і, найголовніше, – чи повинен сам автор редагувати свої твори. Так, учасники та ведучі одностайно зійшлися на думці, що редагування поезії, зокрема – і її автором – необхідне. Єдина відмінність полягає у меті, яку переслідує автор твору, а також – у ставленні автора до читача, до світу, до своїх почуттів, зокрема, релігійних. Так, якщо поетичний твір планується читати під час виступів – принципи редагування одні, якщо лише для публікації – інші. Вікторія Осташ та Вікторія Цимбал у контексті теми заняття згадували українських та закордонних поетів і  літературознавців, наприклад, Миколу Вінграновського та Леоніда Талалая. Микола Вінграновський в одному з інтерв’ю категорично висловлювався проти редагування, навіть, якщо автор сам редагує себе. На думку поета, в іншому випадку це буде брехня, зрада, самозречення, значить тоді (під час написання), або тепер (після редагування) автор був нещирим. Проте, Вінграновський все ж редагував.

На основі прикладів із української та закордонної літератури, Вікторія Осташ та Вікторія Цимбал наштовхували учасників заняття на власну думку щодо потреби редагування, в тому числі – автором твору.

Майстер-клас було розподілено на теоретичне та практичне заняття. Під час власне практичного учасники мали змогу прочитати свої вірші та дізнатися думку ведучих про те, чи варто зредагувати той чи інший твір і як це ліпше зробити.

У рамках семінару «Кастальський ключ» Вікторія Осташ провела майстер-клас, присвячений поезії поза римою, її різновидам, в тому числі – білому віршу, верлібру. Найбільше, що цікавило учасників заняття, як відрізнити власне неримовану поезію від прозового тексту. Це та інші питання, що стосувалися неримованої поезії, розглядалися на майстер-класі.

Також учасники разом із Юрієм Чайкою, режисером, поетом, бардом, намагалися з’ясувати, якими є «Пісенні особливості поетичних текстів». Однією з таких особливостей є милозвучність. Адже, під час декламації вірша, а тим більше – виконання пісні, дуже необхідно, щоб слухачі могли зрозуміти, про що співають (якщо пісня рідною мовою), а співак чи автор – не заплутувався у нагромадженні приголосних. Обговорювали не лише тексти, а й музику. А музика, насамперед, – це звук. Хоч і не кожен звук – це музика, але музика – завжди звук. До того ж, є думка, що, хоч і говориться у Біблії, що «спочатку було слово», але, якщо говорити про пісню, то спочатку був мелос. Адже давні люди, ще не маючи мови як такої, відправляли найпростіші ритуали чи супроводжували свою повсякденну роботу, найпростішою музикою, що не мала текстів як таких. Так само і дитина маленька – не знає слів, а підспівує, мугикає, як уміє.

Під чуйним керівництвом Оксани Стогній-Рибась учасники семінару поглянули на поезію як на засіб психологічної реабілітації. Віршотерапія – це різновид арттерапії, тільки терапевтичним засобом виступають не фарби чи глина, а слово, поетичне слово. Віршотерапія буває пасивною і активною. Коли людина читає поезію і знаходить у ній відповідь на певне питання, що мучить її і на яке не можна знайти відповідь іншими шляхами, або ж просто – втіху, що допомагає легше переносити певні життєві складнощі. Практичну частину занять під час майстер-класів складали завдання написати вірші – як елемент віршотерапії, акровірш тощо. І багато з учасників радісно відгукувались на ці завдання. Ба більше – вірші на занятті Оксани Стогній-Рибась писали навіть ті, хто раніше не пробував себе у поезії. Що вже говорити про тих, хто присвятив поезії своє життя?

Оксана Стогній-Рибась має значний досвід у проведенні майстер-класів із віршотерапії. Кілька напрочуд цікавих та успішних занять вона провела в Університеті «Україна» в рамках літературної студії «Горлиця».

Перший день семінару «Кастальський ключ» завершився імпровізованим концертом, в якому взяли участь ведучі та учасники майстер-класів. Юрій Чайка виконав кілька власних пісень, а Вікторія Осташ та Вікторія Цимбал представили свій творчий гурт «Листя трави» та прочитали кілька поезій.  Поетеса і композитор Олеся Сінчук грала на сопілці та співала у супроводі Олексія Золотухіна (гуслі, гітара); випускник Університету «Україна», музикант Руслан Іщенко виконав кілька українських шлягерів, акомпонуючи собі на гітарі. Оксана Казимірова прочитала власного вірша під інструментальний супровід своєї мами, яка грала на скрипці. Сам семінар завершився лекцією, яку провела екскурсовод Світлана Петровська.

Семінар «Кастальський ключ» минув на дуже позитивній та натхненній ноті. Два дні були наповнені творчістю, спілкуванням, красою. Семінар приніс користь усім учасникам, адже протягом двох днів кожен мав змогу відволіктися від тяжких буднів та зосередитися на талантові, що даний Богом – на поезії. Адже не є таємницею, що час нині тяжкий і мало сприяє поетичній творчості. Але саме вона, поезія, здатна не лише розкрити творчий потенціал людини, а й допомогти пережити складні життєві обставини. Тож варто лише привітати усі зусилля, що докладаються до розвитку поезії, зокрема – серед творчих людей з інвалідністю.

Слово учасникам та організаторам

«Кастальський ключ» залишив по собі не лише приємні враження, а й нові вірші, ідеї для творчості, нові знайомства. Своїми враженнями від семінару діляться учасники та організатори семінару.

Володимир Петровський, голова Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів»:

Я вважаю творчість надзвичайно потужним засобом реабілітації, напевне, одним із найбільш дієвих. Буду дуже радий, якщо наш захід дасть поштовх до творчості всім його учасникам, надихне на створення нових  віршів або пісень. Окрім того, через різні обставини, люди з інвалідністю не дуже часто мають змогу насолодитися живим спілкуванням, що називається «обличчя до обличчя».  Сучасні комунікативні засоби не можуть повною мірою замінити живого спілкування. Тому я дуже радий, що ми змогли надати всім учасникам таку можливість, що познайомився з усіма Вами. Усі ми вчимо одне одного, і не лише в сенсі поетичної творчості. Спілкуючись, ми стаємо багатшими на нових друзів. Заради цього, власне кажучи, ми і працюємо.

Насправді, не дуже важливо, наскільки майстерні в поетичному сенсі наші поети, що мають інвалідність. Наша творча поетично-письменницька і культурно-мистецька діяльність має кілька граней. І найголовніша з них – це реабілітація людей з інвалідністю, яка здійснюється через культурно-мистецький, письменницький, творчий процес, а також можливість для них здійснювати самореалізацію та соціалізацію, зрештою, стати повноправним громадянином нашого суспільства. А поетична майстерність до кожного прийде своя і свого часу, якщо продовжувати активно займатися поетичною творчістю. Та найголовніше те, що завдяки допомозі з боку культури, мистецтва, і зокрема – поезії, людина здатна досягти будь-якої поставленої перед собою мети  через процеси реабілітації, самореалізації та соціалізації.

Євген Познанський, поет, редактор газети УТОС «Промінь» (Київ):

‒ Я просто у захваті!  Коли я вирішив взяти участь у цьому семінарі, то із самого початку сподівався на те, що зможу взяти багато нового та корисного для власної творчості, зустрітися із цікавими людьми. Але те, що я побачив, перевершило усі мої очікування. Такий ґрунтовний аналіз поезій, який був на семінарах, не  часто можна почути. Відчувалося, що його роблять  справжні майстри слова.  Добре запам’яталися також заняття із віршотерапії. Такі зустрічі – це унікальна можливість для зустрічі початківцям та професіоналам поезії. Учасники можуть отримати новий позитивний заряд енергії, який надихає на творчість. Щиро дякую  Володимиру Борисовичу Петровському та його чарівній дружині  Світлані  Юріївні, та   нашому улюбленому поету Геннадію Горовому та усім викладачам. Що більше буде таких семінарів, то більш динамічним буде  зростання наших  молодих поетів, легшим та світлішим буде їхнє життя!

Олеся Сінчук, поетеса, композитор, співачка, музикант (Київщина):

‒ Враження у мене   пречудові.  Багато натхнення,  радості, нових друзів, нових поетичних  нарисів. Два дні сонця, шепотіння сосен, поезії і музики наших душ!

Геннадій Горовий, випускник Університету «Україна», голова КОО ВГО «Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів»:

Безумовно, такі заходи потрібні. Вони надихають, дають змогу отримати нові знання, познайомитися з іншими творчими людьми, дозволяють ще раз підвищити самооцінку та підштовхують до нових мистецьких вершин.

Заходи, подібні до «Кастальського ключа», дають все це і навіть більше. Після подібних зустрічей люди з інвалідністю вже менш фатально позиціонують себе у світі, вони готові відкритися для суспільства і згодом самі стають опорою для інших.

Ми й надалі прикладатимемо всіх зусиль, аби таких заходів проводилося більше.

Світлана Патра, випускниця Університету «Україна», журналіст, поетеса (Київщина):

Два дні, відведені на семінар, проминули так швидко, наче дві хвилини. Але встигла я, та й інші учасники, багато. Я поділилася своєю поезією, переконалася, що вірші все ж варто редагувати, продовжила своє знайомство з віршотерапією, а також – спробувала зрозуміти, якими ж є особливості пісенних текстів. Кожне заняття залишило по собі багато вражень і нових знань, які, я впевнена, перетворяться на нову поезію.