Жінка-УКРАЇНКА

Лілія Сакмар - башкирська поетеса. Читайте її поезії тепер і українською. Автор перекладу - Євген Букет. 

Урман яна

Урман яна. Үтте аҙна, ай.
Юҡ, туҡтамай янғын, туҡтамай…
Тыныс урын эҙләп, үҙ өңөнән
Сығып ҡасты айыу йоҡламай.
Урман яныу яман, ә Ер шарын
Бер көн шулай ялҡын уратһа
Китербеҙме ошо айыу кеүек
Күрше планетаға ҡунаҡҡа.
Йондоҙҙар бит Ергә яҡынаймаҫ
Кемде йыуатабыҙ: “Бул тыныс!”
Урманды ла булыр һүндерергә -
Донъя тоҡаныуы ҡурҡыныс!

Пожежа лісова

Пожежа лісова.
Минає тиждень, місяць…
Не може вже ніхто пожежу ту згасить.
Шукаючи спокою,
Прокинувшись зі сплячки,
З барлогу вийшов і біжить ведмідь.
Погано, коли ліс горить,
Ну, а якщо всю Землю
Так само полум’я в обійми огорне,
Невже і ми, мов цей ведмідь,
Полетимо у інший світ
Шукаючи спокою?
Планети не наблизяться до нас.
Кого ж ми тішимо: “Спокійно!”
Ліс бо ще можна загасить,
Біда, коли планета запалахкотить.

Күңел  аты

Аҡылымды халҡым биргән
Ялҡын менән һуғарамын,
Шиғриәтем баҫыуына
Күңел-атым туғарамын...

Тышамайым.
                    Ышанмайым –
Ҙур йылғанан шишмә ҡалған.
Ҡайҙа һаумал ҡымыҙ тәме –
Сәскәләргә тулы ялан?!

Эй, еркәйем, уйға  ҡалам,
Табалмайым яуап һаман.
Кем ғәйепле?
                      Күңел-атым
Яраларын ялай ана...

Душі скакун і батьківщина

Розум зрошую свій
Полум’ям духу народу.
На долину поезії пастись
Відпускаю душі скакуна.
Я його не стреножу,
Лиш не вірю очам своїм:
Де ж поля, повні квітів,
Що пахнуть, мов спілий кумис?
Рідна земле, о рідне привілля!
Досі відповідь я не можу знайти
На питання – хто винен?
А душі скакун лиже
Рани глибокі свої…

Паровоз саҡыра

«Китергә!  Китергә!»

Ә нисек бөтөндө

Айырым итергә?

Ә нисек йөрәкте

Уртаға бүлергә?

Ә нисек күҙ йәше,

Һағышҡа түҙергә?

Мин китәм!

Мин көтәм!

Иларға иртәрәк,

Ә нисек түҙгәндәр

Һуғышҡа киткәндәр?!

 

Хуш, йәнем!

Паровоз ашыға, ашыға…

Ә күҙҙән ниңәлер

Йәш сыға,

Йәш сыға.

Юғалды поездың

Иң һуңғы вагоны

Ҡабатлай, ҡабатлай

Мөххәбәт ҡанунын:

Бер бөтөн һис ҡасан

Икегә бүленмәй,

Яратҡан йөрәктә

Саф хистәр һүрелмәй.

Һүрелмәй!

Түҙ, йөрәк

Һағышың өткәндә

Ә нисек түҙгәндәр

Һуғыштан көткәндәр?!

Проводи солдата

Потяг вже гуркотить –
«У вагони всі! Хутко!»
Розділяється навпіл
Те, що спільним було.
Одне серце на двох
Розірвалося швидко.
Як приборкати біль
розставання обом?

«Прощавай!» «Я чекатиму!»
Голосити ще рано.
Як витримує той,
хто іде на війну?

«Прощавай, мій коханий!»
Потяг мчить вдалину,
З очей сльози солоні стікають.

Вже за обрій сховався останній вагон,
Що підтвердив кохання правічний закон.
Наші душі зрослися, як же їх розділити?
Чи зможу без болю любов зберегти?
Зберегти!
О кохання, дай біль побороти!

Автор Лілія Сакмар
Переклав українською Євген Букет