Жінка-УКРАЇНКА

Огляд прози Пилипа ЮРИКА

 

Є люди, чий талант може й на десятьох призначався, а одному дістався. Пилип Юрик, запорізький публіцист, прозаїк, поет-пісняр, до них якраз і належить. Він пише все життя, бо не писати не може. Маю чимало подарованих книжок від Автора, які час від часу перечитую, особливо коли хочеться почути його басовитий, наповнений доброзичливістю й делікатною жартівливістю голос. Пилип Сергійович Юрик – уже давно член Національної спілки письменників України. Його творчість органічно поєднує гостре публіцистичне мислення з літературною експресією.
 

Прозові твори Пилипа Юрика різножанрові: оповідання, бувальщини, усмішки (живучий жанр, - ще від часів Остапа Вишні), алегоричні замальовки... А віднедавна побачила світ ще й перша повість Автора - «Замість своїх дітей». Образно й тематично всі тексти різнопланові, але крізь усі проходить спільна домінуюча тема — тема історизму. Відтак - глибока авторська зацікавленість долею України й української людини в її історичному та сучасному вимірі.

 

Драматичні події XX століття - голодомор, репресії, Друга світова війна – відтворені в прозі Юрика динамічно й колоритно, через призму образу "маленької людини", що зіштовхується з випробуваннями епохи. Персонажі живуть у тій історичній трагічній круговерті, гинуть через випробування тоталітарної системи, де вони приречені на виконання ролі «коліщатка й гвинтика». Автор уміє писати лаконічно, майже безтропно, спеціально вдаючись до т.зв. мовної скупості. Кожне слово в його розлогих чи стислих сюжетах – функціональне. Кожна фраза точно й гостро відтворює задуманий Автором епізод. Більшість сюжетів і епізодів по-гіркому правдиві.

 

Творити й видавати в нинішніх умовах свої книжки – це, безпафосно кажучи, справжній громадянський подвиг. Багато українських письменників, до яких і себе зараховую, сьогодні замкнулися в собі, не пишуть... Тому побажаю Пилипу Юрику і сили, і волі на багато книг попереду.