Судин Андрій

Андрій Судин: «Завжди хотілося, щоб в Україні було книжкове видання»

Завжди хотілося, щоб у нас в Україні було книжкове видання. Саме не загалом про літературу, а про книжкову справу: видавничу, книготорговельну. Або наукове, або науково-популярне, а можливо і ринкове. Хоча ринок книги від початку зародження в незалежній Україні не пропонував жодних можливостей – ні організаційно, ні коштами. Видання з різними завданнями відкривалися і закривалися одне за одним. Після «Друга читача», який виходив за часів радянщини, появилися дуже цікавий науково-популярний «Книжник» (радагував К. Родик, виходив три роки), потім «Книжковий клуб» (змінив кілька редакторів і навіть намагався бути ринковим, поки не став заідеологізованим при МАУП), «Книжкова тека» (заснований на початках роботи «Форуму видавців» Олександрою Коваль, проіснував не більше двох років), потім «Книжник-ревю» (і як газета, і як журнал, засновані і редаговані Костянтином Родиком), «Книжковий огляд» (видавництво «Стандарт», пробув на ринку близько 5 років). Брати Д. і В. Капранови намагалися відновити в новому вигляді друкований «Друг читача» (тепер цілком перебралися в інтернет).

Різдвяний подарунок

Я прийшов до тями на вокзалі. На першому пероні. До від’їзду готувався фірмовий поїзд, столичний. Я любив ним їздити, бо переважно хвилина сідання у нього була наче відривом, якимось очікуванням несподіванок, ледь чутним мотивом свободи, який чуєш у житті нечасто. Але зараз я не розумів, що я тут роблю. Я розумів лише те, що був бридко п’яний. Провідники і провідниці зустрічали біля входів нечисленних пасажирів, брали у них на перевірку квитки і кивали їм, якщо все сходилося (а зазвичай все сходилося) і пасажири заходили всередину, несучи перед собою торби чи валізи. Тільки у мене не було ані квитка, ані торби чи валізи. Я мав тільки важкого целофанового мішка, який висів у мене на руці, запханій до кишені куртки. 

Андрій Судин — редактор, журналіст, публіцист, викладач

Андрій Юрійович Судин (народився 1 червня 1957 у Львові) — редактор, журналіст, публіцист, викладач.

Після завершення УПІ імені Івана Федорова (1980) працював редактором у філії Всесоюзного інституту патентної інформації в місті Ужгороді (1980), інженером відділу інформації Головного науково-дослідного інституту автонавантажувачів у місті Львові (1980-1981), редактором редакційно-видавничого відділу (1982-1983), пізніше інженером відділу пропаганди наукових досягнень і передового виробничого досвіду у ЗМІ (1984-1989) Львівського центру НТІ, протягом кількох років був позаштатним кореспондентом Львівського обласного радіо, коментатором із економічних питань Львівського телебачення.

Об'єднати вміст