Жінка-УКРАЇНКА

У пору мого дитинства білий бузок зацвітав лише перед вікнами сільської ради.

 — Ти диви, наші бузки цвітуть фіолетово або блідо-рожево, а в Андрія Івановича — біло, наче в місті. Інтелігентний бузок! — крізь товщу літ чую язикатий голос чи то тітки Марії, чи то тітки Лисавети. 

Ні Марія, ані Лисавета інтелігентками не були — ходили на колгоспні буряки, на точок, одне слово, куди пошлють. Як не був інтелігентом і Андрій Іванович, голова сільради. Інтелігентність у нього засвідчували єдиний галстук, запраний і знову вкотре засмальцьований, та сталінський картуз, куплений відразу після війни. Тоді в селі не було чоловіків, і його, контуженого на фронті, обрали головою сільської ради. Освіти він мав лише сім класів. У нього в кабінеті на столі чомусь лежали рахівниця з відкладеною цифрою дванадцять і вже згаданий картуз. Над ним не змовкало радіо-брехунець. А оскільки в ті роки по радіо часто звучали музичні передачі, то Андрій Іванович знав і всі опери та оперети, й концерти Шаляпіна, і, звісно, його пісеньку про блоху, яку дуже любив. Навіть на весіллях заспівував перший куплет, показуючи свою інтелігентність зніяковілим сільським чоловікам.

Жил-был король когда-то,
При нем блоха жила.
Блоха, блоха…
Ха-ха-ха-ха…

За ці двадцять років він роз’ївся, запанів. А ще пишався, що його єдина донька стала першою в селі студенткою: «Вивчиться — інженером стане». Донька справді вивчилася і стала інженером, а на пенсію пішла з заступника директора наукового інституту. А ось Андрія Івановича після чергових виборів не затвердили головою — підвела й освіта, і та ж його інтелігентність. 

Сьогодні в селах місцевою радою керують жіночки з вищою освітою, переважно вчительки, однак такі ж невгамовні й язикаті, як рядові колгоспниці — тітка Марія або тітка Лисавета.

А білий бузок щовесни тепер квітує біля багатьох сільських будиночків, особливо там, де живуть випускники та студенти різноманітних вузів. Ось тільки проблематично називати їх інтелігентами…

Володимир САПОН