Жінка-УКРАЇНКА

14 січня цього року виповнюється 80 років з дня народження Євгена Гуцала — відомого письменника, одного з представників плеяди українських літераторів-шістдесятників, що вніс в історію нашого красного письменства  нові світоглядно-естетичні переконаннями вже  першими збірками оповідань «Люди серед людей», «Яблука з осіннього саду», «Скупана в любистку», «Хустина шовку зеленого», «Запах кропу»… А пізніші його повісті «Мертва зона» та «Родинне вогнище» на довгі роки так і залишилися журнальними публікаціями. Згадаємо і трилогію з «химерними» романами «Позичений чоловік», «Приватне життя феномена» та «Парад планет», і поезії,  і зрештою публіцистичну збірку «Ментальність орди»…

Та я про чернігівський родовід Євгена Пилиповича. Хоч родом він із Вінниччини, але свою юність віддав Придесенню. Спершу здобував освіту в Ніжинському педінституті, а потім відроджував чернігівську молодіжну газету, якій дали назву «Комсомолець Чернігівщини». Вийшла вона в січні 1961 року.

Отож через 25 років, тобто у 1986-у, ми відзначали своєрідний ювілей. Свята не робили, а просто дали поздоровлення газеті від відомих читачів. Я, тодішній заступник редактора тоді вже «Комсомольського гарту», запропонував привітати нас і письменника, якого знав ще із студентських літ, «найсвіжішого» лауреата Шевченківської премії Євген Гуцала. Написали йому листа, а я ще через кілка днів і зателефонував, передавши йому вітання від чернігівських друзів Станіслава Реп’яха, Валентина Братиці та Валерія Інютіна. І от надійшов лист, який ми дали у першосічневий номер. Ось він:

«Пам’ятаючи, як виходив перший номер нашої комсомольської газети рівно двадцять п’ять років тому, сьогодні вірю – й не вірю, що минуло цих двадцять п’ять років.

Яким прекрасним був Чернігів чверть століття тому для нас, тодішніх молодих працівників редакції!

Не сумніваюсь у тому, що таким самим прекрасним сьогодні, через чверть століття, і до теперішніх молодих працівників редакції. «Комсомольський гарт» був, є і завжди буде молодим — своїм завзяттям, своїми мріями, своїм оптимізмом.

Так само молодими зостануться читачі «Комсомольського гарту» — і в Ніжині, де я навчався в педінституті імені М.В. Гоголя, і в Новгород-Сіверському, де бував у відрядженнях, і в Сосниці, куди їздив причаститись із деснянської зачарованої Десни.

Вічної молодості — і «Комсомольському гарту», і його читачам!

                                                                     Євген Гуцало

19 грудня 1985 року

           Київ».

На жаль, Євген Гуцало відійшов у засвіти через десять років. А я сховав оригінал листа-вітання в свій архів, як кажуть, «для вічності»…

Володимир САПОН