14 січня цього року виповнюється 80 років з дня народження Євгена Гуцала — відомого письменника, одного з представників плеяди українських літераторів-шістдесятників, що вніс в історію нашого красного письменства нові світоглядно-естетичні переконаннями вже першими збірками оповідань «Люди серед людей», «Яблука з осіннього саду», «Скупана в любистку», «Хустина шовку зеленого», «Запах кропу»… А пізніші його повісті «Мертва зона» та «Родинне вогнище» на довгі роки так і залишилися журнальними публікаціями. Згадаємо і трилогію з «химерними» романами «Позичений чоловік», «Приватне життя феномена» та «Парад планет», і поезії, і зрештою публіцистичну збірку «Ментальність орди»…
Та я про чернігівський родовід Євгена Пилиповича. Хоч родом він із Вінниччини, але свою юність віддав Придесенню. Спершу здобував освіту в Ніжинському педінституті, а потім відроджував чернігівську молодіжну газету, якій дали назву «Комсомолець Чернігівщини». Вийшла вона в січні 1961 року.
Ми, чернігівці, справедливо вважаємо видатного письменника Євгена Гуцала своїм земляком і пишаємося цим. Адже майбутній Шевченківський лауреат мешкав у Чернігові і працював у редакції обласної молодіжної газети «Комсомольський гарт» (нині – «Гарт») разом із уродженцем Придесення Володимир Дроздом! Взагалі, вагомість кожного письменника визначається часом. Євген Гуцало відійшов у вічність, але й зараз залишається незабутнім. Продовжують виходити його книжки, і ми можемо із задоволенням читати й перечитувати твори нашого чудового класика, сповнені життєвої мудрості, доброти та колосальної позитивної енергії.
У Чернігівській центральній бібліотеці імені Михайла Коцюбинського є всі книжки Євгена Гуцала, зокрема й ті, котрі побачили світ уже після його смерті. Так, у популярній серії «Українська класика» київського видавництва «Український письменник» надруковано ошатну книжку Євгена Гуцала «Хустина шовку зеленого». У ній вміщено повісті, новели та публіцистику Майстра. Як на мене, Гуцала й нині цікаво читати з того, з чого він починав: із малої прози та поезії. Там він – молодий і справжній! Звідти передаються витончено чарівні запахи гуцалівської мови, іскрометний народний гумор, кольорова стихія слів, за якими вгадувався майбутній спокійний усміхнений романіст.