Презентація нової книги доктора філологічних наук, професора, журналіста Миколи Тимошика «Змосковлення Буковини» відбудеться в четвер, 21 березня 2024 в Національному музеї літератури України (Б. Хмельницького, 11),  актова зала, початок о 15.30.

«Завдяки масованій войовничій пропаганді в умовах панування в інформаційному полі винятково однієї, комуністичної, ідеології провідники цього режиму зуміли переконати десятки мільйонів людей у тому, що будують найкращу і найсправедливішу в світі державу комуністичного раю. Насправді ж породили своїми діями неймовірну вакханалію незнаного доти в світовій цивілізації за масштабами і наслідками терору, що став початком геноциду цілого українського народу.

Незабаром у видавництві "НК Богдан" побачить світ книжка "Чи бачать небеса котів: повісті", куди увійшли твори багатьох авторів. Автори ідеї Ольга Полевіна та Еліна Заржицька. 

Опис: Живуть люди поруч… У кожного — своя доля. І тільки смерть для всіх — єдина. Життя триває — в ньому є місце радості навіть у пекельні часи. І людина сподівається, планує, мріє... Але раптом це життя перериває ворожа ракета — мирне життя мирної людини далеко від лінії фронту. Життя маленької дівчинки, молодого хлопця, майбутньої — але, не судилося! — молодої мами, старого… Бабусі й онуки, батьки й діти, кішки й собаки — усі, хто мешкає в будинку, одномоментно перестають існувати… Це — без права на забуття. 36 квартир багатоповерхівки, яку зруйнувала російська ракета. 36 квартир у під’їзді, в який влучила ракета. 36 родин, і безліч нездійснених надій, загублених доль, страчених життів. 36 авторів розповідають про будинок, подібних до якого так багато в усій Україні. Це — Реквієм по всіх, кого торкнулася війна. Для широкого кола читачів.

Биківнянський мартиролог засвідчує тотальність репресій сталінської доби, оскільки містить прізвища осіб різного соціального походження, професій, віку, освіти тощо. Вагому його частку становлять представники Розстріляного відродження – літературно-мистецького покоління 1920-1930-х років, яке пов’язують із піднесенням і розквітом української культури і яке було ґвалтовно знищене комуністичним режимом.

У спільних Биківнянських могилах знайшли свій останній спочинок і найяскравіші українські художники початку ХХ ст. Репресовані у 1937-1938  роках художники представляли різні напрями і стилі образотворчого мистецтва, проте їх поєднувало бажання зберегти національну самобутність українського малярства. Знищення художників радянською тоталітарною системою призвело до посилення руйнування українського світу, значного послаблення історичної пам’яті, адже розстріли митців у в’язницях НКВС поєдналися із розгромом їх мистецьких шкіл, викресленням їхніх імен з історії української культури, вилученням і нищенням картин.

Видання єдиної прижиттєвої збірки поезій письменника Василя Симоненка з його автографом продали на аукціоні за 30 301 гривню.

На сайті для колекціонерів Violity користувач із ніком Rockfell виставив на продаж збірку поезій "Тиша і грім" з автографом Василя Симоненка. Торги завершилися 1 лютого, остаточна ціна становить трохи більш як 30 тисяч гривень.

На форзаці поет залишив напис: "Катю! Ave, юна самогубко, morituri te salutant".

Юрій Пероганич, редактор Вікіпедії з 2006 року, ініціатор створення і співзасновник ГО «Вікімедіа Україна», був гостем у програмі “Інтерв’ю без кордонів”.

Андрій Булгаров разом з гостем обговорює Вікімарафон приурочений до визначної дати — 20-річчя від заснування українськомовного розділу Вікіпедії.

Хто і як редагує статті на ресурсі, які критерії їх написання та чи зможе ШІ замінити людину у написанні статей? Більше – дивіться у матеріалі!

КМДА інформує, що Київ продовжує процес деколонізації столичної топоніміки. Так, 18 січня 2024 року, провулок Федосєєва (названий на честь російського революціонера-марксиста) у Солом’янському районі столиці, рішенням Київської міської ради отримав нову назву – провулок Мар’яна Гаденка.

Нова назва запропонована на честь українського композитора, поета-пісняра, народного артиста України, виконавця власних пісень, засновника та голови журі багатьох всеукраїнських пісенних конкурсів Мар’яна Гаденка.

19 грудня 2023 року в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого відбулася презентація бібліографічних покажчиків «Михайло Бойчук і бойчукісти» та «Биківня – територія пам’яті», підготовлених установами – організаторами заходу.

Завідувачка Науково-бібліографічного відділу Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого, заслужений працівник культури України, науковий редактор Валентина Кононенко представила біобібліографічний довідник «Михайло Бойчук і бойчукісти». Валентина Кононенко охарактеризувала внесок «бойчукістів» як творчого об’єднання художників-монументалістів у розвиток української культури ХХ ст. Вона розповіла присутнім про структуру видання, де в чотирьох розділах вміщено відомості про літературу, присвячену школі М. Бойчука, персоналії за абеткою прізвищ мистців, про вшанування пам’яті «бойчукістів», бібліографічні видання за темою. Валентина Кононенко подякувала колективу упорядників, який спромігся охопити великий хронологічний період і обсяг роботи, адже у  довіднику представлено майже 6,5 тис. бібліографічних записів більш ніж за 110 років (1909-2021) із фондів НБУ ім. Ярослава Мудрого та провідних бібліотек України.

Ніна Головченко, фото Ірини Голобородько

Від липня 2023 року у Центральній районній бібліотеці Централізованої бібліотечної системи «Свічадо» розпочав свою діяльність клуб документального кіно «Docudays Svichado».

Нещодавно учасників клубу запросили на чергову зустріч, на перегляд документального фільму режисерів Уляни Осовської та Дениса Страшного «Казка про коника». У стрічці йдеться про волонтера Анатолія Лютюка. Український художник, монах у миру, що від 1975 р. мешкає в Талліні, з початком російської агресії 2014 р. намагається допомогти Україні вистояти у цій борні. Анатолій Лютюк збирає кошти та продуктові набори для мешканців Донбасу, особисто доставляє їх у прифронтові школи, села, лікарні, шпиталі. Попри поважний вік (художник 1947 р.н.), далеку дорогу, складні умови перебування у прифронтовій зоні, емоційні збурення, Анатолій Лютюк на екрані – спокійний і доброзичливий. Більше того, він постійно з іграшкою – дерев’яним коником, який спільно зі своїм господарем збирає посеред сум’яття і болю війни… добрі історії про природу і людей.