Жінка-УКРАЇНКА

Ти бачив як Ангели в Небо летіли?
Так-так, саме в Небо а не навпаки… 
Від пострілів влади отак відлітали
До Бога назавжди вкраїнські сини.

Їх кров залишилась не там на Майдані,
А на руках всіх провладних  катів,
А сльози батьків потечуть ніби ріки
На всі покоління до «сьомих колін».

Сьогодні не в силі і сильні змовчати
Бо кожного серце від болю кричить
Коли на Майдані відспівують СОТНЮ
Що в вічність у славі до Бога летить.

Матусі гордіться своїми синами –
Бо душу і тіло зложили своє
За волю народу,  що їх не забуде
Бо слава козацького роду живе! 

Я часто чую крізь стіну,
Як діток будять з поза ранку
Та не піснями молитов,
А криком й навіть звуком палки…

Невже просилися на світ
О ті от діти-янголята,
Щоби жорстоким був їх вік
І так «любила» рідна мати?

Що коїться у нас навкруг?
Невже такому нас навчали,
Брудною лайкою щоб так 
Мами на діток от кричали?

Де ласка, серця ніжний стук?
Де та молитва на світанку,
Якою прадід нас навчав,
А чи бабуся ту от «мамку»?

Усе забрали в нас тоді
Як  повалили наші храми
Як куполи й хрести у щент
Й серця розбили оті хами…

Як спиться, пане Президент?
Чи ба, не пан, а КАТ…
Бо знову в Небеса пішов
По вашій волі без війни «солдат»

Невже не чутно Вам благань
Батьківський  стогін сліз,
Як сина в дату уродин
Той Ангел Смерті ніс…?

На ваших дітях його кров,
На внуках сльози й біль,
Його гріхи забрали Ви 
В момент злочинних дій…

Невже ваш «трон» вартує сил
Й життів наших дітей
Що Ви вп’ялися в нього так
Й біснуєтесь щодень?

Яку Державу захища
Оте стадо «бійців»,
Що цілять в груди молодих
І дочок, і синів?

Вставай, моя мила, вставай!
Прокинься, моя Україно,
Бо знову тебе продавать
Й живцем хоронити посміли.

Прокинься у кожнім із нас
Жаринкою болю у серці,
Бо знову настав слушний час
Тебе боронити від смерті.

Боюсь запитають колись
Онуки, коли постарію,
А де ж ти була у ту ніч
Як вкрали твою Україну?