Жінка-УКРАЇНКА

Вона знову тікала. Знову, обдираючи босі ноги об холодне каміння, вона неслася крізь ліс.

Позаду залишалися заздрісні погляди, перешіптування за спиною, холод відчудження ‒ люди її боялися. Страх цей був незрозумілий для самих людей , вони старалися заховати його за осудженням, приниження, але це мало допомагало, бо сам страх говорив про інше. Страх був породжений загрозою їхньому такому нещасному, але звичному світу. Люди бачити її не хотіли, бо кожна дія, посмішка дівчини говорили про те, що з їхнім власним життям щось негаразд.