Фотографія

Фототворчість Наталки Капустянської

... Буває, часом сліпну від краси. Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,… Ліна КОСТЕНКО

… Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,…
Ліна КОСТЕНКО

Гуцульський фотограф створює дивовижні мандали (ФОТО)

f9f48f4a72c98a3c017aa28d197feb13_XLРуслан Трач – самобутній фотограф-філософ, який силу природи і рідних йому Карпат передає мовою якісного етнофентезі і символом.

Коди, знаки через силует – цим Руслан заворожив глядача у своїх проектах «Инчий світ», «Сім ночей», зараз же митець здивував не менше – він створює етнічні мандали, в основі яких зовнішні образи живої або ж олюдненої природи прочитуються через симетричність.

Кора, розлам стовбура, намерзлий лід – все це виступає фрагментом послання, і тільки об'єднавши чи продублювавши їх Руслан Трач отримує цілісний код відчутої ним дійсності. Більшість його композицій – відцентрові і з виразним солярним (сонячним) спрямуванням, в частині прочитується натяк на візуальні символи-знаки української культури.

Іванна Стеф'юк: Кавалок світа (роздуми на тему і без)

961399_763131113776110_189813889_n…А коли ми запливаємо в сон – як у тиху і приємну ріку, там немає війни, болю і крику. Там є світ, який ще не знає, що таке зло, і там душа може розгорнутися з пелюшок стриманості і трохи подихати. А коли сон дуже приємний – прокидатися не хочеться. А коли прокидаєшся і дивишся, що від ранку уже статися встигло – думаєш: «Лиш би це був сон». Це сон, сон, від якого мусимо прокинутися, і згадати, що сила – не в зброї, а відвага – не в злості…

 

***

Зробилося світло. Кавалками світ закрутився,
І спогад про давнє з мальованих вийшов мисок.
Він виросте гуцулом - той, що тепер народився,
Де трісла шкарлупа - не впала душа на пісок.

Робота Альвіни Селютіної — на сторінках National Geographic

_DSC0114Роботу героїні порталу «Жінка–УКРАЇНКА» Альвіни Селютіної опублікував у журнал National Geographic Ukraine (січень 2015).

На жаль, це останнє число цього журналу в Україні.

Вітаємо Альвіну з такою чудовою новиною у її творчому житті і з дозволу авторки публікуємо її роботу.

«УНР. Кохання» від Анни Сенік

Анна Сенік (псевдонім Ładna Kobieta) — фотограф-патріот, бо своїми роботами професійно доносить до нас життєфарби минулого, аби мали уявлення, пам’ятали, берегли, все те, що мала, має і буде мати ненька-Україна.

Народні костюми, традиції, почуття, людські стосунки - все це вміло відображено в роботах фотомайстра. Підтвердження сказаному - нова серія робіт «УНР.Кохання».

Окрім мистецької роботи, Анна Сенік веде активно й громадську. Особливо в цей нелегкий для країни час. Має неймовірну здатність водночас підтримувати тих, кому це найбільше потрібно і корисним, і цікавим.

Мак тремтить на вітру (фото)

Мак тремтить на вітру,
Я вчорашнє зітру,
Я біжу - аж пірнаю у день.
Ранок чистий в росі,
А страхи геть усі
Десь поділися. Дихає клен.
Цей світанок - як сон,
Павутинки полон,
І холодна роса по щоці...
Це пробудження, так,
Розпускається мак,
Ніби серце - тримаю в руці.

Христос воскрес - воскресне Україна!

"Повстанський Великдень" від  неперевершеної у своїй справі Анни Сенік (Ładna Kobieta) хвилює і бентежить. Як проходила ця робота розповідає сама фотограф:

«Найбільшим моїм натхнення в цій роботі, був вітальний текст із Великодньої повстанської листівки від 3 травня 1948 р. - від друга Тигра другові Юрку. Чудові, піднесені, глибокі і натхненні слова! Цей тексти ми і використали під час створення відео про зйомки, за що дуже дякую Андрію Приймаченку». 

ХРИСТОС ВОСКРЕС - ВОСКРЕСНЕ УКРАЇНА!

Неймовірна краса від Руслана Трача

Руслан Трач – фотограф з душею лірика. Людина, яка бачить прекрасне навіть в тому, повз що часом ми проходимо, не звертаючи уваги.

Він українець в повному значенні цього слова. Його творча праця приклад того, як треба любити рідну землю, цінувати те, що у спадок дісталося від пращурів.

Світлини його авторства – це цілі історії, які беруть у полон своєю глибиною, змістом, ідеєю.

Сьогодні пропонуємо надихнутися неймовірною красою Івано-Франківщини.

А ще радимо скористатися в буденності порадою від пана Руслана:

— Активніше вертимо головою по сторонах – так шанс побачити шось красиве і цікаве збільшиться! 

Руслан Трач: Таємниця

Вона знову тікала. Знову, обдираючи босі ноги об холодне каміння, вона неслася крізь ліс.

Позаду залишалися заздрісні погляди, перешіптування за спиною, холод відчудження ‒ люди її боялися. Страх цей був незрозумілий для самих людей , вони старалися заховати його за осудженням, приниження, але це мало допомагало, бо сам страх говорив про інше. Страх був породжений загрозою їхньому такому нещасному, але звичному світу. Люди бачити її не хотіли, бо кожна дія, посмішка дівчини говорили про те, що з їхнім власним життям щось негаразд.

Об'єднати вміст