Трач Руслан

Гуцульський фотограф створює дивовижні мандали (ФОТО)

f9f48f4a72c98a3c017aa28d197feb13_XLРуслан Трач – самобутній фотограф-філософ, який силу природи і рідних йому Карпат передає мовою якісного етнофентезі і символом.

Коди, знаки через силует – цим Руслан заворожив глядача у своїх проектах «Инчий світ», «Сім ночей», зараз же митець здивував не менше – він створює етнічні мандали, в основі яких зовнішні образи живої або ж олюдненої природи прочитуються через симетричність.

Кора, розлам стовбура, намерзлий лід – все це виступає фрагментом послання, і тільки об'єднавши чи продублювавши їх Руслан Трач отримує цілісний код відчутої ним дійсності. Більшість його композицій – відцентрові і з виразним солярним (сонячним) спрямуванням, в частині прочитується натяк на візуальні символи-знаки української культури.

Юрій Старчевод. Чудесний дивний сад

Слова, музика – Юрій Старчевод
Соло-гітара – Діма Гончаренко
Студія звукозапису – Sara Records

Фотограф – Руслан Трач
Модель – Тетяна Карилюк

Іванна Стеф'юк: Кавалок світа (роздуми на тему і без)

961399_763131113776110_189813889_n…А коли ми запливаємо в сон – як у тиху і приємну ріку, там немає війни, болю і крику. Там є світ, який ще не знає, що таке зло, і там душа може розгорнутися з пелюшок стриманості і трохи подихати. А коли сон дуже приємний – прокидатися не хочеться. А коли прокидаєшся і дивишся, що від ранку уже статися встигло – думаєш: «Лиш би це був сон». Це сон, сон, від якого мусимо прокинутися, і згадати, що сила – не в зброї, а відвага – не в злості…

 

***

Зробилося світло. Кавалками світ закрутився,
І спогад про давнє з мальованих вийшов мисок.
Він виросте гуцулом - той, що тепер народився,
Де трісла шкарлупа - не впала душа на пісок.

З любов'ю до рідної землі

Фотограф і поет Руслан Трач про себе і свою творчість.

Мак тремтить на вітру (фото)

Мак тремтить на вітру,
Я вчорашнє зітру,
Я біжу - аж пірнаю у день.
Ранок чистий в росі,
А страхи геть усі
Десь поділися. Дихає клен.
Цей світанок - як сон,
Павутинки полон,
І холодна роса по щоці...
Це пробудження, так,
Розпускається мак,
Ніби серце - тримаю в руці.

Святкування 140-річниці з дня народження Марка Черемшини у селі Кобаки

Колискою Марка Черемшини називають село Кобаки, що на Косівщині, адже саме тут 13 червня 1874 року народився Іван з роду Семанюків, якого зараз Україна і зарубіжжя знає під літературним ім’ям Марко Черемшина.

Цьогорічне святкування Дня села Кобаки приурочене ювілеєві Марка Черемшини, і відзначили його 9 червня. Розпочалося вшанування видатного краянина у парку – біля пам’ятника письменникові – там виступили поціновувачі творчості Марка Черемшини – голова села Василь Дивоняк, вчитель-філолог Любов Сукновська, доктор філологічних наук, професор ЧНУ, письменник Богдан Мельничук, голова Косівської РДА Роман Матейчук.

Вітаємо!

Сьогодні день народження в Руслана Трача.

Вітаємо щиро. Зичимо світла, тепла, любові.

Бажаємо мріяти і не втомлюватися дивуватись.

Нехай кожен день буде сповнений змістом, а кожна мить - радістю!

Ви Майстер своєї справи, який творить красу, збагачує своїми чудовими роботами мистецьку скарбницю рідної України! Нехай на обраній дорозі чатує на Вас лише успіх та здійснення найзаповітнішого.

«Жінка-УКРАЇНКА»

Барвиста Верховина

У Чернівцях відкрилася виставка «Інший світ» Руслана Трача.

Неймовірна краса від Руслана Трача

Руслан Трач – фотограф з душею лірика. Людина, яка бачить прекрасне навіть в тому, повз що часом ми проходимо, не звертаючи уваги.

Він українець в повному значенні цього слова. Його творча праця приклад того, як треба любити рідну землю, цінувати те, що у спадок дісталося від пращурів.

Світлини його авторства – це цілі історії, які беруть у полон своєю глибиною, змістом, ідеєю.

Сьогодні пропонуємо надихнутися неймовірною красою Івано-Франківщини.

А ще радимо скористатися в буденності порадою від пана Руслана:

— Активніше вертимо головою по сторонах – так шанс побачити шось красиве і цікаве збільшиться! 

Руслан Трач: Таємниця

Вона знову тікала. Знову, обдираючи босі ноги об холодне каміння, вона неслася крізь ліс.

Позаду залишалися заздрісні погляди, перешіптування за спиною, холод відчудження ‒ люди її боялися. Страх цей був незрозумілий для самих людей , вони старалися заховати його за осудженням, приниження, але це мало допомагало, бо сам страх говорив про інше. Страх був породжений загрозою їхньому такому нещасному, але звичному світу. Люди бачити її не хотіли, бо кожна дія, посмішка дівчини говорили про те, що з їхнім власним життям щось негаразд.

Руслан Трач — фотограф

Руслан Вікторович Трач (народився 2 травня 1978 року в смт. Верховина, Івано-Франківської області) — фотограф, працює в жанрі етнофентезі.

Фотомистецтво вважає способом втілювати в реальність ідеї, джерелом натхнення яких є Карпати. Народився і виростав в горах, що вважає своїм основним успіхом та разом з тим своїм шляхом. Ще в дитинстві був свідком стрімкого зникнення культури та самобутності власного народу, заміну їх банальними цінностями матеріального достатку. Пізніше, чим би не займався, постійно відчував свою відповідальність перед спадщиною предків. Багато часу приділяв дослідженню бойової традиції гуцульщини, приймав участь в показових виступах на фестивалях бойових мистецтв, один час вів гурток в будинку школяра, присвячений даній тематиці.

От таке буває в горах

Знаєте, буває в горах туман як туман, а є якєс таке нешєстє, шо може посеред білої днинки мряка така упасти, шо не видно куди ступати, то часто людина і заблудитиси може. А є такі тумани, шо аж душа радіє, краплі води зависают в повітрі і так виблискуют як зірниці на небі, і супокій тоді такий на душі і тілу приємність. Так тумани в горах всєкі бувают, а старі люди уповідают ше таку історію.

Було то кажуть в ті часи коли в горах було гет мало людий, як правило люд тікав сюди з долин, шукаючи порятунку від панської влади, шукаючи волю, хоч яке тяжке тут було життє і багато небезпек чатувало на сміливців. А ще по горам в недоступних кичєрах жили всєкий непростий люд. Раніше називали їх Зимлєними Богами, всілякі мольфарі та віжлуни, та чинтонарі та всякі такі шо христиєнинові навіть невольно називати їх. Жили тут відей з правіку, ніводомо якого роду племені, люди їх боєлиси, але час від чєсу мусіли звертатиси до них, шукаючи поради чи ліку якогос, а чи навіть навпаки…

Об'єднати вміст