Валентина Михайленко

Валентина Михайленко — автобіографія

Валентина Микитівна Михайленко — поетеса, прозаїк, краєзнавець.

Народилася 13 липня 1953 року в селищі Короп на Чернігівщині. Закінчила бібліотечний факультет Київського державного інституту культури. Працювала в районній бібліотеці в рідному селищі, директором радіорганізації «Коропське районне радіомовлення», кореспондентом газети «Коропщина», нині – на творчій роботі.

Валентина Михайленко: Любов до рідної землі, як любов до матері, живе у грудях

Скільки б гарних патріотичних слів ми не говорили про Україну, якщо вони не йдуть із самісінького серця, то порожні звуки. Любов до рідної землі, як любов до матері, живе у грудях. Вона або є, або її немає… Іншого не дано. З усіма наслідками, що з цього випливають.

Поезії Валентини Михайленко

* * *

При світлі
тихої лампади
перед Тобою
я схилюся.
В Твій лик
смиренно
й серцем радо
у сподіванні
я вдивлюся:
прийми нас,
Душе Благодатна,
Як Діва чиста
І як Мати…

Прийми, очисть
всели надію,
Аве Маріє…

 

Ми…

Проза Валентини Михайленко

Слід Кота

Жалобна мелодія наскрізно пропилювала сірий перемерзлий полудень, гострими ножами встромлювалася в груди принишклих людей, — немов змагалась із колючою вітряною порошею, яка безжально сікла обличчя. Глухі удари відлунювали із засніженої ямки — грудки скам’янілої землі падали на віко труни.

Семена Гавриловича хоронили з належними йому почестями. З міста приїхали військові, привезли оркестр, вінки. Підтоптаний вусатий підполковник виголосив промову: заслужена людина пішла в засвіти — афганець, орденоносець. Цибата худа жінка обережно стирала з сірих побляклих щік чорні патьоки, що ручайками текли й текли з її очей, і безперестанку повторювала: «Якого талановитого журналіста втратили, яку золоту людину…» 

Об'єднати вміст