Жінка-УКРАЇНКА

Паліндром (перевертень) – у перекладі з грецької «той, що вертається», або (давньогр.) «біжу назад тією самою дорогою».

Щодо слів-паліндромів, то їх в українській мові не так уже й багато. Звісно, створити змістовний і яскравий паліндром не так-то просто, але при належному старанні цілком вірогідно. І як добре підтвердження цьому – нова збірка талановитої української письменниці, уродженки селища Стара Синява, що на Хмельниччині, Любові Андріївни Сердунич – «ВІТРАЖІ ЖАРТІВ», яка побачила світ у 2013 році.

Напевне, є символічним той факт, що книжка вийшла з-під пера саме тоді, коли почався державний переворот. Слова-ПЕРЕВЕРТНІ принадили великі зміни. Як пише не без захвату сама авторка, «який же символізм має Слово! Тільки б у добрий час! Як же тут не згадати, що слово має властивість матеріалізуватись, опредмечуватися! Вітражі жартів?! О ні! Це – вже цілком серйозно!».

Пані Любов знаю лише віртуально, але маю досить приємні враження від цієї емоційної, життєлюбної, непересічної жінки. Просвітниця, фольклористка, письменниця, журналістка, громадський діяч, радіоведуча, краєзнавиця… І просто Жінка-Мати, Жінка-Патріотка, яка знає ціну істинному українському слову, добре поєднує зв’язок мови з вдачею етносу, де слово відіграє  головну роль і є добрим інструментом творення народних характерів, типажів, настроїв.  Микола Гоголь писав: «І всякий народ, який носить у собі запоруку сил, повний творчих здібностей душі, своєї яскравої осібности й інших дарів Божих, своєрідно відзначився своїм власним словом, що ним, висловлюючи яку тільки є річ, передає цим висловом частину  власного свого характеру» («Мертві душі»).

Вірші-паліндроми – це нова грань літературної творчості Любови Сердунич.
Сама авторка не перестає дивуватися рідному слову: «О СЛОВО, ти – одвічне диво! А рідне слово – й поготів. Надто ж – українське! І віршовані паліндроми – лише одне з підтверджень тому». А хіба не так? Строфа за строфою, думка за думкою, пані Любов вимальовує, вигранульовує своє дивне дітище, яке, поза сумнівами, має належне місце в українській літературі. Межи дивними плетінками бачимо світ, у якому живемо з його болючими реаліями і метаморфозами:

вибори робив
аго(в), мере, перем(в)ога!
Велика, аки лев!

 або: 

віра – рів?
«од» і «до» –
вік дер предків

Пані Любов експериментує. І, скажу, експериментує досить вдало, бо чітко спресовані думки самі говорять за себе: 

тепер трепет
і траві, і варті,
тепер репет:
о зело! О лезо!

Такі конструкції читаються і, тим паче, пишуться не легко, доводиться, як зазначає сучасний поет і теоретик курйозного вірша Олександр Квятковський, «думку підбирати до слів», що авторка і робить:
  

усип зорі розпису
і розморозь зором зорі
мориш-бо обширом 
(«Ак вишивка»)

Далі цитую авторку: «Дивуєшся і можливостям дзеркальности ріднослова, і цьому порухові вишукувати їх. З одного слова вибудовується ціла конструкція!». Авжеж! І це яскраво виражено у її паліндромних віршах:

я і чети течія
я і гама – магія
я і дія
я і топ – се деспотія
я і голо ед-ідеологія
я і домра – гармонія
я – і Дана-Надія
я і Дани – надія
я і нофми – симфонія
я і цар – грація 

Саме так народжуються паліндроми Любові Сердунич. Здавалося б проста, мимовільна гра слів. Але заглиблюючись у суть, бачиш тонку, філігранну роботу вправного талановитого майстра пера, де кожне слово у своєму містичному задзеркаллі гідно підкреслює глибину авторського задуму, вміння вправно володіти нелегким творчим процесом. 
І хто наважиться сказати, що це – не поезія?

                                                                                                       Леся ШМИГЕЛЬСЬКА