Оксана Грановська,
м. Кропивницький

Становлення письменника – довгий шлях. Людина не народжується творцем – вона тільки успадковує здатність до творчості. А чи розвинеться талант, залежить від багатьох обставин: середовища, сім'ї, рівня освіти, критичного ставлення до себе й бажання вчитися. Та це ще не гарантує появи творів. Хоч рукописи й не горять (за Булгаковим), але їм загрожує набагато страшніша доля – неможливість показати їх, забуття, зникнення... Тих, хто пише, багато, і хто знає, скільки хороших рядків не дійшло до читача тільки тому, що автор їх не зміг видати або просто показати їх сучасникам! Тому повинно існувати середовище, куди можуть прийти ті, у кого є здатність до творчості, де їх чекають, де підтримають, підкажуть, надрукують.

Цю функцію багато років виконує Кіровоградське обласне літературне об'єднання (КОЛО) «Степ».

Олександр Козинець — молодий талановитий письменник, музикант, куратор багатьох літературних проектів та автор пісень. Також він кандидат педагогічних наук, викладає у Національному університеті імені М. П. Драгоманова. Саме під час прослуховування одного з його курсів ми й познайомилися.

Після пар поспілкуватися вдалося й про літературу, й про пошуки натхнення, ще й почути його думки про розвиток авторів-початківців.

— У яких жанрах Ви пишете?

 — Найчастіше пишу лірику. На сьогодні також маю один завершений роман. А ще кілька невеликих колективних повістей у рамках одного літературного проекту, який триває увесь цей рік. До минулого року я приділяв більше уваги написанню поезії — вважав себе неготовим до написання серйозної прози. Точніше, хорошої серйозної прози. А от короткі історії — есе та оповідання — писав паралельно з віршами від початку творчої діяльності. Минає двадцятий рік, як я пишу. І хочеться розвиватися у цьому напрямку далі на більш професійному рівні.

— На які теми Вам найскладніше писати й чому?

 Надія Ковалик. Стіна. В кн. Надії Ковалик «Зваба». – Львів: Апріорі, 2018. – 344 с.

Чим вище у горах,
тим глибшими є долини,
тим вимогливішими видаються
мандрівнику дороги серця.**

Читаю, перечитую життя – яким воно є. Перегорнув останню сторінку книжки – вона вела за собою, попри типові сюжети, життєві історії героїв. Мова письма заслуговує похвали. Автор намагається осмислити життя – таке воно непередбачуване, жорстоке і з надто важким «хрестом» випробувань...

Весела Л. Між ріками і Богом. Поезії. – Хмельницький: Поліграфіст, 2017. – 80 с.

Коли перечитую ту чи іншу книгу, то частенько ловлю себе на думці про те, чи дало щось для душі «пірнання» у світ буквиць. Питання, від якого повіює прямолінійністю? Можливо. Та мене бентежить не це, а відповідь на нього. І радий, що майже кожного разу кажу собі, що літери освіжили свідомість і заронили в її борозенки нові зерниночки думання. Щось подібне було й тоді, коли «вглиблювався» у вірші Людмили Веселої з її нової збірки «Між ріками і Богом». Вони захопили настільки, що розмисли досі живуть у бентежному римоколиванні. «Я марити буду тим світлом з твого маяка з далекого берега, що на краю географій».

Чарівне мандрування мореокеанням слів дивовижних. Про нього і думаю. Бо не відпускають зі свого виру метафори, порівняння, образи. Чи не тому, що крізь їхню призму постає наш сучасник з його болями і тривогами? Зосібна бачимо його за метафорами. «Степ відпускає у вирій свої полини», «Цей вірш давно тремтів мені на віях», «Згадав мене як казку на ніч січень», «Венами літо стікає». Гарно, правда? Та це – лишень частина  вдатностей. Бо зацікавлюють і інші слововияви. «З твоїх літніх полотен втікають  гранати й агави», «І мої віршенята наснилися  зірці зеленій», «Сива ніч відридала в хустину», «І мовчки вересень потупить очі». Не знаю,  як і хто сприйме ці небуденності,  а мені вони створили  словесний портрет людини із зачудованою душею.

8-го грудня о 16:00 відбудеться презентація англомовної версії книги Олександра Мимрук «Олег Сенцов». Місце проведення презентації: книгарня-кав’ярня «Довженко книги.кава.кіно» (вул. Васильківська, 1, 1-ий поверх Довженко-Центру (м. Голосіївська)).

Ця книга — спроба доторкнутися до справжньої особистості та непідробних внутрішніх переконань.
Наразі Олег Сенцов є бажаним співрозмовником для журналістів, політиків, свідомих громадян України. Проте ця розмова не може відбутися через строкове політичне ув’язнення.

Ця книга покликана стати точкою перетину між ним і нами. А тепер, після перекладу книги англійською, весь світ зможе дізнатися про Олега Сенцова як про патріота, творця і незламну постать.

До збірки новел відомої української письменниці Любові Гонтарук, члена Спілки письменників України з 1999 року, лауреата Міжнародної Італійської літературної премії, автора понад 40 поетичних і прозових книг, увійшли вишукані й виразні новели.

Попри коротку й лаконічну форму, кожен твір відкриває перед читачем безмежний всесвіт людської душі, з її прагненнями й стражданнями, звершеннями та мріями, показуючи життя у всій багатогранності й мінливості.

Для широкого кола читачів.

У Болгарії проводиться Міжнародний конкурс дитячого малюнку до Різдва. Організатори дуже хочуть, щоб участь в ньому взяла й українська дітвора. 

Малюнки відправляються по інтернету. Твори усіх учасників будуть опубліковані в електронному журналі "Щъркели" ("Лелеки").

Долучайтеся! Часу лишилося небагато!

Умови болгарською і англійською:  http://storks.biz/news/mejdunaroden-konkurs

На засіданнях Комітетів з присудження премій імені Катерини Білокур та Михайла Дерегуса визначено переможців.

До складу Комітетів увійшли представники Національної спілки художників України, Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, Дирекції художніх виставок України, музеїв та провідних закладів культури України.

За результатами проведеного конкурсного відбору премію імені Катерини Білокур присуджено заслуженому майстру народної творчості України Слободянюку Василю Івановичу за цикл творів «Автентична Україна» (м. Вінниця).

У 2018 році на здобуття Премії імені Катерини Білокур було представлено 14 творів традиційного народного мистецтва з Вінниччини, Житомирщини, Львівщини, Закарпаття, Харківщини, Тернопільщини,  Хмельниччини та  м. Києва.

За результатами обговорення, членами Комітету прийнято рішення присудити премію імені Михайла Дерегуса Ковалю Дмитру Вадимовичу за серію робіт «Українська молитва» (м. Київ).

Цього року на конкурс представлено графічні твори 5 претендентів з Київщини та Львівщини.

Журі Всеукраїнського конкурсу «Краща книга України», який заснував і щорічно проводить Держкомтелерадіо, визначило переможців  2018 року.

Цього року для участі в конкурсі у 10 номінаціях надійшло 122 роботи від 44 видавців. Конкурс  проводиться з метою сприяння розвитку вітчизняного книговидання, удосконалення традицій вітчизняної книговидавничої справи, підвищення ролі книги в суспільстві, популяризації сучасних технологій її художнього оформлення та поліграфічного виконання.

Гран-прі конкурсу присуджено видавництву «Фенікс» за повнокольорове видання у двох книгах українською мовою Нового Завіту - Євангеліє і Апостол.

У номінації «Моя країна» перемогло ТОВ «Видавництво Фоліо» за твір Тимура і Олени Литовченків «Книга жахіття: 1932-1938». У номінації «Життя славетних» - ТОВ «Видавництво Старого Лева» за книгу Віри Агеєвої «Візерунок на камені. Микола Бажан: життєпис (не)радянського поета».

Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка запрошує охочих взяти участь у щорічному літературному конкурсі. Отже:

якщо ти — учень старших класів та бачиш своє майбутнє в літературному процесі;
якщо мрієш вступити до провідного вишу країни;
якщо хочеш дізнатися думку фахівців про свою творчість та позмагатися за першість –

надсилай заявку і твори на електронну пошту stanpysmennykom2016@gmail.com
Конкурс проводиться за такими номінаціями: