Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Сьогодні:
Козинець Олександр
Олександра Малаш: Любов має не лише лицьовий, а й виворітний бік
Травень 11, 2020 - 15:47 — perohanych
У рамках програми підтримки молодих авторів КМДА в 2016 році вийшов друком роман Олександри Малаш «Любові багато не буває». Одна справа – говорити про книжку, яка щойно з друку, а інша – за кілька років, коли емоції врівноважилися, сюжет та герої сприймаються інакше, багато людей прочитало роман та озвучило свої коментарі публічно. Та все ж кілька питань до авторки залишилося…
Як для кожного з нас, людей світобудова приготувала дату й час, коли ми маємо народитися, так і для книжки вона обирає момент, коли їй судилося вийти друком. Склалося так, що роман «Любові багато не буває» я подала на конкурс КМДА в 2015 році. Він увійшов до переможного списку й був рекомендований до друку, в «Літературній Україні» й «Золотій пекторалі» навіть анонсували цю подію, але де-факто публікацію довелося відкласти. Причина – брак коштів на реалізацію програми. Тож видавнича рада благословила друк роману в 2016 році, поза конкурсом.
"Сезони днів" Олександра Козинця
Листопад 4, 2019 - 21:45 — perohanych
Олександр Козинець – поет, прозаїк. Народився в Лубнах на Полтавщині, мешкає в Києві. Працює в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова. Він учасник та переможець багатьох літературних конкурсів, зокрема «Коронації слова», літературного конурсу імені Григора Тютюнника. Твори письменника публікуються у вітчизняних та зарубіжних антологіях, альманахах, газетах.
Нещодавно в Києві побачила світ серія поетичних збірок «Сезон днів». Різнобарвне чотирикнижжя втілює задум автора не тільки за змістом, а й за кольором. Філософія кожної пори року має свої відтінки, свій код, і мабуть, того, хто хоче побачити, переосмислити, скласти свої думки, наче пазли, у єдину, але розмаїту феєрію.
Метро всередині нас: поезія, що вирує у твоїй крові
Березень 14, 2019 - 23:07 — perohanych
Однієї чудової літньої днини молода цікава поетеса (одночасно лікарка й віщунка) Вікторія Шевель запропонувала створити збірку віршів та запросила до участі своїх улюблених авторів.
— Із 26 червня 2018 року, — саме тоді прийшла ця ідея, — та дотепер ми були разом. Сподіваюся, що й надалі будемо. Особисто я відчула, що отримала більше, ніж дала.
Перемовини з поетами й поетесами проводив Олександр Козинець, на чиї плечі лягла концепція майбутньої збірки. Його організаторськими зусиллями до проекту долучилися як молоді митці, так і вже відомі, досвідчені володарі та володарки найрізноманітніших літературних відзнак. Кожен, разом із добіркою віршів, презентував свій унікальний життєпис. Учасники — не лише письменники, а й водночас адміністратори, медики, корекційні педагоги та психологи, фотографи, музиканти, вчителі, художники, студенти, актори...
Олександр Козинець: "Пишу про те, що відчуваю і про що не виходить мовчати"
Грудень 3, 2018 - 10:41 — perohanych
Олександр Козинець — молодий талановитий письменник, музикант, куратор багатьох літературних проектів та автор пісень. Також він кандидат педагогічних наук, викладає у Національному університеті імені М. П. Драгоманова. Саме під час прослуховування одного з його курсів ми й познайомилися.
Після пар поспілкуватися вдалося й про літературу, й про пошуки натхнення, ще й почути його думки про розвиток авторів-початківців.
— У яких жанрах Ви пишете?
— Найчастіше пишу лірику. На сьогодні також маю один завершений роман. А ще кілька невеликих колективних повістей у рамках одного літературного проекту, який триває увесь цей рік. До минулого року я приділяв більше уваги написанню поезії — вважав себе неготовим до написання серйозної прози. Точніше, хорошої серйозної прози. А от короткі історії — есе та оповідання — писав паралельно з віршами від початку творчої діяльності. Минає двадцятий рік, як я пишу. І хочеться розвиватися у цьому напрямку далі на більш професійному рівні.
— На які теми Вам найскладніше писати й чому?
Олександра Малаш - Триматися далі (2018)
Липень 18, 2018 - 14:00 — perohanychМузика та виконання Олександри Малаш. Слова Олександра Козинця.
Олександр Козинець. Нові поезії
Січень 21, 2018 - 23:45 — perohanych
Про автора:
Олександр Козинець - автор віршів, короткої прози, текстів пісень. Співає в хорі, мешкає в Києві.
Організував та презентував літературні проекти «Щоденник», «Щоденник. Re: make», «ПРОдайте їсти».
Учасник різноманітних літфестивалів м. Києва та України. Публікується в літературних журналах та альманахах, серед яких – «Березіль», «Буковинський журнал», «Гарний настрій», «Дзвін», «Дніпро», «Золота Пектораль», «Рідний край», «Саксагань», «Склянка часу», «Холодний Яр», «Філео+Логос» та інші.
Кандидат педагогічних наук. Викладач Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.
Мандариново…
Дівчино, молода, нащо тобі те прядиво?
Вже на часі весільний рушник вишивати.
Балансуючи між брехнею і зрадами,
Підростає любов. Але чи жива ти?
Люди кажуть, що треба зібратись в кулак,
Лізуть в душу безпечно, мов діти у воду.
А ти знаєш сама з ким вже краще і як
Говорити потрібно або поводитись.
Допоки дощі із пригнічених сліз
Уночі і на ранок дзвеніли ринвами,
Білий голуб тобі гарну звістку приніс:
Скоро буде усе мандариново!
Напередодні Нового року поети та співаки зібралися у Публічній бібліотеці імені Лесі Українки
Грудень 22, 2017 - 10:53 — perohanych
"Напередодні Нового року" зібралися друзі-українські митці Іванна Стеф'юк (Чернівці), Юлія Качула (Крим), Олександр Козинець, Тетяна Череп-Пероганич, Ігор Двигало (Київ) в Публічній бібілотеці імені Лесі УКраїнки, м. Київ і провели разом чудовий вечір.
Звітувалися про рік прожитий, ділилися очікуваннями на рік новий, жартували, сміялися, читали поезію, співали пісні, танцювали, смакували мандаринками і цукерками, зізнавалися (так-так!!!) один одному в любові. Бо саме це почуття допомогає нам творити дива, надихає на творчість, дає сили для руху вперед.
Чудово модерував захід Олександр Козинець. Завдяки йому учасники заходу відкривали свої закапелки душі перед глядачем і ділилися сокровенним.
Олександр Козинець — письменник
Олександр Козинець народився в Лубнах на Полтавщині, мешкає в Києві. Пише вірші, коротку прозу та пісні. Працює в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова.
Організував та презентував літературно-мистецькі проекти «Щоденник» (2010), «Щоденник. Re: make» (2012), літературно-екогогічний проект «ПРОдайте їсти» (2011). Першу поетичну нагороду отримав у 2003 році. Має нагрудний знак «Кращий освітянин року» за рейтингом тижневика «Освіта» за книгу «Щоденник. Re: make» (2012 р.). Є одним із авторів спільного проекту молодих художників і поетів України «Горицвіт» (м. Львів, 2014).
Як «Карпатський Пегас» Говерлу підкорив
Вересень 1, 2015 - 12:45 — perohanych
Щоб відбувся літературний фестиваль, чимало обставин, ідей і людей мають перетнутися, зійтися в одному часовому і просторовому вимірі. Цьогорічний фестиваль «Карпатський Пегас», що тривав 20–22 серпня у місті Виноградів на Закарпатті, справді став таким місцем перетину, зустрічей, знайомств, творчого спілкування й енергетичного обміну письменників – молодих і досвідчених. Полтава, Київ, Львів, Луцьк, Рівне, Тернопіль, Івано-Франківськ, Одеса, Донецьк, Кіровоград – це далеко не повний перелік міст, із яких приїхали учасники. Організаторами фестивалю стали Національна спілка письменників України, кабінет молодого автора НСПУ, Полтавська обласна організація НСПУ та Виноградівська міська рада.
Поезія на часі
Суспільна, патріотична лірика найзатребуваніша тоді, коли те саме суспільство колективно думає над одною проблемою або ж має спільного ворога. Не таємниця, що в мирний час читачеві ближчою є філософська чи інтимна лірика, проте, звісно, не можемо проводити якихось універсалій.
Уже минула зима запам’яталася не тільки тим, що багато хто по-новому осмислив для себе слова Шевченка і аж тепер відкрив для себе його слова – а, може, не читали «Кобзаря», а просто почали молитися – бо неспокійно. Бо дотепер мир – то була норма, а тепер – сподівання. І звідкись взявся, хоча, можливо, і визрів, поділ на «свій»/«чужий» і тепер уже кожному є що втрачати, і кожен свідомо чи ні зайняв якусь позицію: хтось – на барикади, хтось – у лави «інтернет-вояк», хтось не сприйняв і не прийняв цього суспільного конфлікту і так само справедливо чекає, коли нарешті переможе здоровий глузд, а комусь гострим по свіжому весь цей час були телевізійні новини, адже там – син, брат, чоловік, а з екрану лиш кров і крики, а то болить, і страшно. Переділилися.
