Немало читаю, тож мене періодично запрошують оцінювати книжкові новинки. Був експертом у Костянтина Родика (в його «Книжці року»), потім – у рейтингу десяти кращих книг «Української літературної газети» (часом запрошував Михайло Сидоржевський), ще оцінював «Кращу книжку року» в Чернігові… А цього разу захотілося самому скласти рейтинг нових цікавих книг. Просто так. Це – виключно моя думка. Отже:
На учасників та гостей фестивалю чекає багато приємних сюрпризів від організаторів і нові незабутні враження!
Нагадуємо, що в рамках фестивалю тривав конкурс серед поетів і виконавців. Загалом, було надіслано 118 робіт з 21 області, в т.ч. і з Республіки Крим. І вельмишановні члени журі до 20 липня визначили кожен своїх фаворитів у номінаціях.
Євген Баран – критик, літературознавець, есеїст. Автор більше десяти книг. Лауреат всеукраїнських і міжнародних літературних премій. Заслужений працівник культури України. Живе і працює в Івано-Франківську.
БРЮҐҐЕНІЗМИ 11
Міжнародна літературно-мистецька Академія України втретє назвала відомих патріотів (письменників, журналістів, видавців, громадських діячів, меценатів), удостоєних щойно міжнародної почесної відзнаки – медалі Івана Мазепи. Нагороджені:
1. Грузинський та український поет, перекладач, літературознавець (доктор філологічних наук, професор), дипломат, державний та громадський діяч Рауль Чілачава;
2. Поет, головний редактор газети «Літературна Україна» Станіслав Бондаренко;
3. Літературознавець, голова Івано-Франківської обласної організації Національної спілки письменників України Євген Баран;
4. Письменник, голова Літературної спілки «Чернігів», головний редактор журналу «Літературний Чернігів» Михась Ткач;
5. Заступник голови «Чернігівського земляцтва в місті Києві», керівник Ічнянського відділення Микола Вощевський;
6. Письменник, перекладач, дипломат Сергій Борщевський;
Люди незламної вдачі – ними багата українська земля, і це одночасно є славою і докором.
Славою, бо пройшовши усі випробування, такі люди не озлоблюються, а знову вірять у істину і пропагують її. А докором – бо найгіршими випробуваннями сильній людині часто стає сучасне їй суспільство. Уродженець тернопільського Росохача Степан Сапеляк (український письменник, літературознавець, правозахисник) кращі роки свого життя провів ув'язненим лише за те, що звинувачувався у піднятті українського стяга ще в далеких 70-х. Влада розцінила це як спротив державному устою і негайно здійснила обшук вдома у Степана. Старенька мама Ганна як сьогодні пригадує: «Прийшли до нас у дім, були в цивільному. Питали за сина і питали, чи не маємо схованої зброї чи книг. За зброю відказала зразу, що ми таким не займаємося, а книги маємо, і то багато, але чого би ми їх ховати мали», - щиро не розуміла звинувачень жінка... Згодом вона мужньо витерпить усе – і арешт сина, і його заслання (де провідувала його і просила Бога, щоби Степан живим лишився)... Її любові вистачило на те, аби дочекатися свого Степана, хоч як було важко.
Щоб відбувся літературний фестиваль, чимало обставин, ідей і людей мають перетнутися, зійтися в одному часовому і просторовому вимірі. Цьогорічний фестиваль «Карпатський Пегас», що тривав 20–22 серпня у місті Виноградів на Закарпатті, справді став таким місцем перетину, зустрічей, знайомств, творчого спілкування й енергетичного обміну письменників – молодих і досвідчених. Полтава, Київ, Львів, Луцьк, Рівне, Тернопіль, Івано-Франківськ, Одеса, Донецьк, Кіровоград – це далеко не повний перелік міст, із яких приїхали учасники. Організаторами фестивалю стали Національна спілка письменників України, кабінет молодого автора НСПУ, Полтавська обласна організація НСПУ та Виноградівська міська рада.
Леся Шмигельська. Всеобрій. Поезії. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2014. – 96 с.
Се вже 4 поетична книга поетеси із села Камінь на Рожнятівщині. Назви попередніх книг такі: „Поцілунок літа“, „Жінка з осені“, „Тепло незвіданих доріг“. Видані вони між 2010 і 2012 роками, здається так.
«Склалося так випадково, що я мав опосередкований стосунок до публікації оповідань Іванки на сторінках «Золотої Пекторалі», потім разом із Володимиром Погорецьким давав рекомендацію у Спілку письменників, тепер ось прочитав її книгу. Те, що не відразу прочитав, теж є добре для мене, – принаймні враження свіжі й незатерті.»
«ВИ КОЛИСЬ ЧУЛИ, ЯК ДИХАЄ ПОСМІШКА?»
Іванка Стеф’юк. З гостем за руку. – Тернопіль: Золота Пектораль, 2013. – 160 с.
Це перший пробний тираж цієї книги, яку я тримав у руках ще у вересні 2013 року на Львівському форумі. Минулого року появився додатковий тираж книги вже з назвою «За руку з гостем», вихідні дані, здається, ті самі, і сторінки також. Маю і те видання, але хтось взяв читати і, біда, ніяк не віддає книгу. Ще скажу, що це книга є першою якісною ластівкою видавничого проекту «Золота Пектораль».
Указом Президента України № 818/2014 від 21 жовтня 2014 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ, організацій» за вагомий особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю почесне звання «Заслужений працівник культури України» присвоєне Євгену Михайловичу Барану – голові Івано-Франківської організації Національної спілки письменників України.
Вітаємо пана Євгена із заслуженою і високою відзнакою нашої держави.
«Жінка–УКРАЇНКА»
Зі смертю Нестора ЧИРА завершилася ціла епоха в літературному житті Прикарпаття. Він входив у літературу важко, дебютувавши самостійною книгою в 1998 році, перед тим допомігши надрукуватися декільком літераторам, які входили до літературної студії «Бистрінь», якою Нестор ЧИР керував з 1987 року. Але зумів пройти шлях від поезії болю до болю поезії. Він зумів себе «вишколити» на автора талановитих віршів, де його фізичний стан, довголітня недуга, з якою Нестор ЧИР боровся 46 років, була лише штрихом непростої біографії поета.
Триста спартанців царя Леоніда, триста козаків під Берестечком і триста студентів під Крутами довели, що смерти немає, коли людський дух сповнений віри. Я волію опинитися серед чергових трьохсот, бо не важливо, чи ти помреш, – важливо, чи ти зумів захистити землю, названу Богом і людьми УКРАЇНОЮ…
Патріотичне (обов’язкове)
Давно не говорив про патріотизм. Якось соромився і завжди вважав це недоречним. Однак настає момент, коли будь-які особисті табу перестають бути дієвими. І ти починаєш розуміти, що коли не розпочати цієї бесіди сьогодні, завтра може виявитися пізно.
Ми програємо не тому, що Європа нас здає. Вона ніколи не змінювалася. Ми програємо тому, що політики, які неправдами прийшли до влади, не хочуть змінювати структуру влади, тільки навести новий макіяж. Проститутка, одягнувшись у весільне біле плаття, не змінює своєї суті. Ми ж хочемо вірити в казку.
ВІЙНА: ІНФОРМАЦІЯ ДО РОЗДУМІВ