Шевелюра кольору кострища –
Попелу, що тихо затухає…
Вітер у кленовім листі свище:
«Широка страна моя родная!..»

Пролетарій Коля – із мітлою,
І совок – ну, як же тут без нього?..
І гарує він без перебою:
Падолистом мощена дорога…

Крепдешин небес – у синю смужку,
У блакитний хмарковий горошок…
Чарка не лікує і не глушить:
Палена горілка, нехороша…

Музиканти гурту Механічний Апельсин нещодавно презентували свою нову пісню Східний Фронт, яку вони присвятили всім українським військовим, що в цей час беруть  участь у бойових діях на Сході країни. Ідея пісні виникла не просто від бажання підтримати хлопців, а через особисті переживання, бо у музикантів групи є багато знайомих, які зараз перебувають у зоні АТО і деякі з цих знайомих і друзів, на жаль, уже загинули.

Член національної спілки майстрів народного мистецтва України та Національної спілки художників України Ольга Пілюгіна презентувала в Полтавському художньому музеї  (Галереї мистецтв) результат своєї праці – «Гетьманський килим». Виткала майстриня його вручну на старовинному вертикальному верстаті з натуральної вовни.

Кольорова гама «Гетьманського килима» має понад 60 відтінків пряжі.

Створений килим на Грант президента України.

Нещодавно у виставковій залі «Митець» у центрі Києва з великим успіхом пройшла художня виставка родини Деряжних: Федора Івановича, його дружини Танашевої Надії Миколаївни, учнів видатних українських художників Федора Кричевського, Олексія Шовкуненка, Сергія Григор’єва, та їх доньки – Катерини.

Олена Телига

* * *

С остър поглед се взирам в мрака,
часовник трака – четири, пет.
Сърцето морно пак бди и чака,
и днес будувам под месец блед.

В зарана ранна спокойно ставам
и без промяна, както преди,
в живота влизам със танц спонтанен,
а нощи цели сърцето бди.

Но притаявам тъгата дълбоко
и ще раздавам щастие, смях –
който се смее в своята болка,
той надделява над болка и страх.

14 октомври 1933 г.
Превод от украински: Димитър Христов

Олена Теліга

* * *

Ошатні тополі вже почали скидати свої напівкучеряві листочки. Вітер охоче шарудів, перемішуючи жовті і надзеленкуваті. Обабіч дороги красувалися чорнобривці. Вулицю Сурикова ніби хтось пензликом за один день перетворив в осінь. Саме на цій вулиці проживає художник-графік Наталія Володіна-Панченко. В якусь мить, мені здалось, що це вона кольори осені і домальовує. Ну це так, здогадки…

«Коли я вивчу всі літери і слова, спробую сама написати вірш. Не думаю, що це аж так складно», – міркувала п’ятирічна Оленка, вкладаючись до сну.

Вдень вона ходила з мамою на виступ дитячого театру. Діти декламували напам’ять вірші відомих поетів. Дивлячись на них, Оленка раптом вирішила, що може виступати не гірше. А тому під час антракту вибралася на сцену й теж прочитала один завчений вірш. У залі залунали оплески. Вдоволена своїм першим тріумфом, дівчинка вклонилася глядачам.

ГО «Форум видавців» і Економічний бойкотний рух дійшли згоди щодо продажу виданих у Росії книжок на цьогорічному книжковому ярмарку.

Присутність російських видавців визнана небажаною, тому їх на ярмарку не буде. Українські книготорговельні компанії будуть попереджені про недоречність продажу книжок російського походження в сьогоднішніх умовах.

Копай, побратиме, для мене могилу,
Додому вертаю в дубовій труні.
А ще заспівай мені пісню ту милу,
Про землю святу, де вода й солов'ї.

Живи, побратиме, бо мусиш за мене
Садок посадити й зростити синів.
Дивись, яке жито зійшло в нас зелене,
Ти тільки сюди не пускай ворогів.

Заслужена артистка України Леся Горова – жінка з великим серцем, де окрім таланту живе ще багато любові – до родини, до України.

З перших днів Майдану, вона з чоловіком була, як кажуть, в епіцентрі подій, навіть у найсуворіші миті. Її пісні надихали, підтримували, поезія вселяла віру в серця щирих українських патріотів. Тому не дивно, що саме вона ось вже декілька місяців підряд серед митців, які сформували «Народну філармонію» - проект, спрямований на духовну підтримку тих, хто сьогодні узяв до рук зброю, ставши на захист рідної землі.