Запитали у Василя Нечепи про чернігівську філармонію:
Відповідь: "Філармонію у Чернігові украли. Нема. Є комунальне підприємство. Так мені повідомили з міністерства культури".
Щороку консерваторії та музичні училища випускають велику кількість професійних співаків та музикантів, але на сценах, телеекранах ми бачимо одиниці. Українським талантам майже не дано «вижити» в конкуренції з просунутими за гроші «попсовиками», як називав їх колись покійний Микола Мозговий. Складається враження, що пестувана ідеологіями десятки років українофобія знаходить собі місце і захист у мистецьких колах. Чому так є? Як змінити ситуацію? Чим завинили в цьому менеджери від мистецтва? З цими та іншими запитаннями я проштовхалася за куліси до народного артиста України, лауреата Національної премії імені Т.Г. Шевченка, кобзаря-лірника Василя Нечепи.
-- Хочу зауважити, -- почав здалеку Василь Нечепа, -- що впродовж 360 років ми живемо на окупованій території. Кремлівський чобіт нищив тут все безжально, і звичайно ж найперше страждала духовність. Жодної тюрми до Переяславської Ради в Україні не було. А потім з’явилися тюрми і… міністерство культури, як знаряддя утвердження ідеології. Масштабно проводились гастролі на широкому союзному просторі і славили партію та вождів пролетаріату. Коли Україна здобула, так звану, незалежність, все гастрольне господарство завмерло. Одне з чутих мною пояснень – нема солярки...
Сьогодні 126 років від дня народження Павла Григоровича Тичини - славного чернігівця. Про Павла Тичину написано та переписано дуже багато. Є ще і багато споминів та переказів серед людей. Минулого року, коли у селі Піски ми святкували 125 - річчя поета, мені пригадалось святкування 90-річчя від дня народження Тичини. У тій самій залі минулоріч зібралось багато людей, які були на святкуванні 35 років тому. Шанують свого земляка у селі.
Після концерту один молодик у камуфляжі щось мені про якісь поезії та про якусь партію розпочав городити. Я запропонував йому одягти вишиванку, перейти на окуповану головорізами територію у Луганській та Донецькій областях, і читати поезії свого земляка. Може тоді збагне, як жили при "братах" батьки та діди наші.
У селі Стара Басань Бобровицького району Чернігівської області місцеві жителі 8 жовтня відзначили черговий День села.
Урочистості відбулися у відремонтованому будинку культури. У залі не було, як кажуть, де яблуку впасти. Концертну програму підготували самотужки освітяни місцевих шкіл, народні аматори під керівництвом Михайла та Лідії Єрепів.
Сільський голова Лідія Єреп звернулася до сільчан з найщирішими словами привітань. Вона також подякувала представникам районної влади та відомого в області і за її межами господарства «Земля і воля», чию підтримку відчуває в роботі і спрямовує її на благоустрій Старої Басані.
Перед односельцями виступила письменниця, член Національної спілки письменників України Тетяна Череп-Пероганич. Гучними оплесками супроводжували старобасанці і виступ народного артиста України Василя Нечепи.
Поміж святими лісами кобзарськими шляхами несли до людей правду та величну історію українського народу кобзарі.Оці незрячі гомери завжди відкривали очі зрячим людям.Осліплені в полонах та битвах козаки йшли перед козацьким військом з кобзами, піднімаючи людей на боротьбу. Ця прадавня традиція праукраїнців жива і сьогодні. На початку минулого століття Олександр Корнієвський, у містечку Мена на Чернігівщині, створив новий музичний інструмент — хроматичну концертну бандуру. Він взяв за основу кобзу Терентія Пархоменка (якого на тридцять дев'ятому році життя у 1911-му жандарми прибили) і добавив поміж струнами півтонові приструнки. Значно збільшив кількість струн, придумав і поставив на струнах демфер-перемикачі. Так сто років тому в Україні з'явився новий інструмент. За свої винаходи, майстерну гру на бандурі та крамольний інструмент він понад двадцять п'ять років загартовувався по сибірських таборах-лісах.
Дня 25. Місяця березня. Року Божого 2016 відійшов у вічність славний маестро, керівник хору імені Григорія Верьовки Анатолій Авдієвський.
Тепер уже удвох Верьовкінці будуть керувати великим українським ангельським хором.
Прощались з Анатолієм Авдієвським 28 Березня. На сцені оперної зали Київської rНаціональної Музичної Академії П. Чайковського було встановлено домовину.
Сльози та оберемки квітів несли люди до славного музики – хормейстера, академіка, професора, героя України, голови національноі музичної спілки України.
Лежав серед квітів як живий. Погода була мінливою і бурхливою.
Так називали Павла Тичину поети-сучасники
27 січня в Пісках Бобровицького району святкували 125-річчя з дня народження видатного українського поета, який прославив рідне село на весь світ.
В урочистостях взяли участь жителі села та району, а також гості із Києва, Чернігова, Коропа, яких зустрічали на пісківській землі із короваєм та піснею. Розпочалося святкування з покладання квітів до пам’ятника поета. Далі всіх шанувальників творчості генія українського слова чекало чудове мистецьке свято в стінах сільського будинку культури.