Власова Тетяна

«Місто, де тепер суцільні ями...»

Місто, де тепер суцільні ями,
Спить тривожно – майже і не спить.
«Не хвилюйся – я стою тут прямо.
Постріли – ховаюся наспід».

Тут хіба цінуються медалі?
Важливіше – крок і знову крок. 
«Ти пробач, що не відповідаю – 
Вибухами глушиться дзвінок».

Тут воюють вміло і невміло.
«Ти за мене – добре? – помолись. 
Я тепер такий, як ти хотіла,
Просто трохи далі, ніж колись».

Западенка і «кацапо-бандерівець»

Як лучанка примусила плакати тисячі людей із Майдану.

Такі знайомства додають віри у людську щирість. поясню. Уже десять років, як столична, але все ж назавжди лучанка Тетяна Власова при зустрічі розповідала небагато: про те, як її вірші, народжені Майданом, розходилися в мережі з шаленою швидкістю, як плакала разом з усіма, кому довелося спробувати смак революціюї Гідності, як раптом відчула себе такою патріоткою, що аж знову… заплакала.

Відбулася прем’єра документального фільму про поезію Майдану

Учора в Українському домі відбулася прем'єра документального фільму «...і словом душу прокричать» про поезію Майдану.

У фільмі звучить поезія Тетяни Власової, Андрія Любки, Ольги Кашпор, Оксани Максимишин-Корабель, Анни Багряної, Лариси Петрів, Ольги Кирилкової, Богдани Стефури, Мирослава Вересюка.

Виконавці: Василь Ілащук, Леся та  Галина Тельнюк, Назар Стригун.

Телепрем'єра фільму відбудеться ввечері в суботу, 10 травня, на 5 каналі.

Весна’14

Весна чотирнадцятого почалася так болісно.
Був замість птахів – глухий поминальний дзвін.
Сходять сніги, з’являються перші проліски
Над головами тих, хто сам не розцвів.

І дивляться мовчки – дуже красиві і рідні.
І шану ніяк їм не віддаси сповна.
У когось – перша щетина на підборідді,
У когось – втомлений погляд і сивина.

Вони не зникають і сниться мирна весна їм.
Між ними і нами – хиткий, але є місток.
Та дихати важно, бо кожен із нас тепер знає,
Що іноді сотня – більше, ніж рівно сто.

Тетяна Власова: "Секрет віршів про Майдан - у простоті і щирості"

Поезія волинянки Тетяни Власової про Євромайдан увійшла у збірку «Небесна сотня». Перший вірш нашої землячки про ті події розійшовся інтернетом за лічені години.

 Події останніх місяців в Україні надихнули на творчість багатьох українських митців. Справжнім відкриттям в українському поетичному і музичному світі стала наша землячка Тетяна Власова, вірші якої, присвячені Євромайдану та революційним подіям, миттєво розійшлися в інтернеті. А днями вийшла друком антологія майданівських віршів «Небесна сотня», куди і Тетянина поезія потрапила. Колишня лучанка, яка вже давно живе в Києві, пише не тільки вірші, а й пісні – вона вокалістка гурту «АССА», де грає разом зі своїм чоловіком Дмитром. «Слово Волині» поспілкувалося з талановитою землячкою.

"АССА" на презентації збірки "Материнська молитва: Українки - героям Майдану"

Тетяна Власова - одна з авторів поетичної збірки, яку було презентовано 9 березня в Українському домі.

Вона не тільки пише вірші, а й з чоловіком Дмитром заснували гурт "АССА", у якого, сподіваємося, велике майбутнє у мирній, щасливій, новій Україні.

А вона буде такою неодмінно!

Слава Україні!

Розкажи, за який ти мир

Зачинившись на сто замків
Від народу – чи від тюрми? –
Через спини силовиків
Розкажи, за який ти мир.

Вже вмирають – і ще помруть
В найкрасивішому із міст?
Вимиваючи кров із рук,
Розкажи нам про компроміс.

Ти собі себе залишив.
Зупиняєш війну? Якби ж.
А під запах горілих шин
Ти, напевне, спокійно спиш?

Не пече тобі та межа,
Що розділює нас – і «їх»?
Ми не чуєм, як тобі жаль,
Бо відспівуємо своїх.

Ріки крові уже течуть.
На країні – вогненний шов.
Дзвони дзвонять – щоб ти почув.
Дзвони дзвонять – щоб ти пішов.

«Зачинившись на сто замків…»

Зачинившись на сто замків
Від народу – чи від тюрми? – 
Через спини силовиків
Розкажи, за який ти мир.

Вже вмирають – і ще помруть
В найкрасивішому із міст?
Вимиваючи кров із рук,
Розкажи нам про компроміс.

Ти собі себе залишив.
Зупиняєш війну? Якби ж.
А під запах горілих шин
Ти, напевне, спокійно спиш?

Не пече тобі та межа,
Що розділює нас – і «їх»?
Ми не чуєм, як тобі жаль,
Бо відспівуємо своїх.

Ріки крові уже течуть.
На країні – вогненний шов.
Дзвони дзвонять – щоб ти почув.
Дзвони дзвонять – щоб ти пішов. 
 

Поезії Тетяни Власової

***

Мама відправила сина,
Просила
Бути обачним.
Син обіцяв берегтися щосили: 
«Мамо, не плачте». 

Місяць минає, закони погіршали,
Прийняті жестами.
«Мамо, я просто не можу по-іншому – 
Я на Грушевського». 

Вулиця стала дуже болючою – 
Що говорити?
Син повернувся – очі заплющені,
Прапором вкритий. 

Сонце сховалось – негода.
Чи буде
Праведний суд?
Там, де учора проходив, сьогодні
Друзі несуть. 

Мама заплакана, хрестить повсталих
Мовчки, без слів.
Сина не стало,
В неї віднині – мільйони синів.

Об'єднати вміст