Жінка-УКРАЇНКА

Людмила Іванівна Грабовенко – журналіст, громадська діячка.

Народилася 13 липня 1956 року в селі Свято-Троїцьке Миколаївської області.

Журналіст, член правління Київської спілки журналістів, член Наглядової ради Міжнародної громадської організації «Федерація жінок за мир у всьому світі», Посол миру, відмінник народної освіти України. Є активним громадським діячем, організатором Круглих столів про збереження сімейних цінностей та захисту прав жінок і дітей, неодноразово підтримувала Всеукраїнські фестивалі народної творчості. Виступала партнером заходів, які проводив Київський міський центр сім’ї «Родинний дім». Брала участь у соціальній акції «Столиця – регіонам». Допомагаю родинам переселенців із зони АТО.

Тетяна Возбранна (Миколюк) народилася 9 жовтня 1984 року у містечку Старокостянтинів, що на Хмельниччині, у родині військовослужбовця. Слово полюбила з дитинства, а сама розпочала його писати, навчаючись у 10 класі. У 2002-2007 здобула вищу юридичну освіту у Національному аграрному університеті Києва. Тривалий час працювала державним службовцем та займалася інспекторською діяльністю. І на сьогодні її трудовий шлях пов'язаний з юриспруденцією. Однак, поезія – то стан її душі. Робота за спеціальністю для неї – це будень, а поезія – свято.

З Ярославою я познайомився у соціальних мережах – вона коментувала авторські історії на одному з Інтернет-ресурсів. Перше, що привернуло увагу, це її коментарі – непередбачувані, іноді різкі та саркастичні, а іноді - доброзичливі та дотепні. Але завжди змістовні та цікаві. А потім наше віртуальне знайомство переросло у дружбу, тим паче, що й сама Яська виявилася товариською дівчиною. Почався активний обмін думками, розповідями про життя, захоплення, фото та іншим.

Наталка Капустянська – заслужений журналіст України, громадська діячка. Співорганізатор Міжнародного проект-конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи».

Народилася у краю лелек та срібних беріз – на Чернігівщині, неподалік селища Срібне.

Моє дитинство пахло лугом і конюшиною. А ще осінню та жовтими гарбузами. Та найбільше шелестом перестиглої кукурудзи. Станеш бувало біля неї, а вітер шарудить листям, вигадуючи осінні мелодії.

Галина Дячок (народилася 15 березня 1954 в Коломиї на Івано-Франківщині) — поетеса, перекладач, педагог. 

У 1971 закінчила  факультет іноземних мов  Дрогобицького педагогічного інституту імені Івана Франка. Зараз працюю вчителем німецької мови у своїй рідній спеціалізованій школі №2 з поглибленим вивченням німецької мови, керую гуртком німецької мови Малої Академії Наук, пишу вірші, займаюся художнім перекладом.