Жінка-УКРАЇНКА

Юлія Фурса, народилася 1984 року, працює і живе в м. Києві. Ще з малих років розуміла, що творчість – це натхнення життя. Захоплювалась малюванням, танцями, флористикою. Коли навчилась їздити на велосипеді, поїхала в рідному селі на луг, зупинилась, лягла в траву і зрозуміла: «я хочу це малювати».

Іськова-Миклащук Олена Володимирівна народилася 12 квітня 1983 року в мальовничому селі Вербівці Шепетівського району Хмельницької обл.  За освітою — філолог, закінчила Рівненський державний гуманітарний університет. Працюю вчителем та завучем рідної  Вербовецької школи.   

Слова в душі зазвучали ще в ранній юності. Все почалося із захоплення неймовірною красою рідного краю.  Зараз пишу, бо пече у грудях. Кожне слово пропускаю крізь душу.

Віра Шурман народилася 1960 року в селі Горобіївка Хмільницького р-ну Вінницької области. Друкується у періодиці, є співавтором збірників поезій: «Пелюстки троянди», «Зоряні роси», «Село моє, ти – писанка подільська», «Квітне у Хміль-граді Золота Троянда», «Голосом Майдану», «Медобори-9», «Поетична топоніміка».

Тата Рівна (Тетяна Сладковська) — письменник, упорядник, редактор, фотограф, на роботі – керівник, «соціальник» із 15-річним досвідом, трудовий арбітр, у родині - дружина та мама двох бешкетливих діток, про яких інколи пише вірші й казки.

Народилася 1982 року в Києві. Нині проживає у Рівному. Закінчила історичний факультет Київського Національного університету ім. Т. Шевченка, за фахом – історик-правознавець, кандидат історичних наук. Продовжила навчання у Європейській академії доброго урядування у м.Берлін (Німеччина) та у магістратурі Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, за спеціальністю «Державне управління».

Олена Білоконь (народилася 3 березня 1979 року в селі Коритня, Монастирищенського району, що на Черкащині) – заслужена артистка України.

Я справжня українка, а тому люблю пісню. І співаю, здається, з колиски. Бо маю напрочуд співочу маму. На сцені сільського клубу в невеличкому селі Коритня, що на Черканщині, мене ставили на стільчик щоб була на рівні мами, і ми починали співати. Мама альтом, а я підспівувала. Потім наша родина переїхала в Лубенський район, село Ісківці – і там сусідські бабусі розказували мені казочки, на яких я виховувалася. А ще бабусі діставали зі скрині старі – старі народні костюми, в яких я і виступала.