Долик Любов

Письменниці зі Львова та Івано-Франківська привезли в столицю безліч цікавих казок

26 вересня в рамках дитячої програми «ГОГОЛЬФЕСТ'15» столичну дітвору розважали казками письменниці Любов Долик зі Львова та Віталія Савченко з Івано-Франківська.

Якщо Віталія Савченко давно пише казки, то її колега по перу перед дівчатками та хлопчиками з творами написаними саме для них виступила вперше. Обидві презентації того дня пройшли зі словами вдячності авторам за чудові хвилини спілкуванння від діточок та їх мам і тат.

Щира і світла Віталія Савченко щедро обдаровувала всіх учасників зхаходу своїми книжечками, дітки з радістю отримували з рук справжньої тьоті-письменниці ще й просили автографа.

У Кам’янці-Подільському презентували оновлений «PHOENIX»

BAV_3209Упродовж двох днів у Кам’янці-Подільському відбувались презентації третього випуску літературно-мистецького збірника «PHOENIX». Перша пройша у стінах Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника, друга – в кафе «Сова».

7 липня у Вірменському дворику творче об’єднання «PHOENIX» не тільки презентувало свій оновлений збірник, а й провело літературні читання й веселі посиденьки в дружньому колі. Наступного дня, 8 липня, «фенікси» спільно з дуетом «КавалЄри» (Віктор Кернер та Василь Пиріг) зібрали поціновувачів літератури, гарної музики, народних пісень і просто хороших та позитивних людей на розважально-музично-літературну вечірку «Купальський «PHOENIX».

«Фенікс» розправляє крила

16 лютого в приміщенні готельно-ресторанного комплексу «У Домінікана» (м.Кам’янець-Подільський) відбулась презентація другого випуску літературно-мистецького альманаху «PHOENIX». Захід відбувся у два блоки: перший – власне презентація, другий – літературні читання. Видання презентували громадськості за участі творчої інтелігенції міста, фотографів, ЗМІ та й просто поціновувачів літератури. На такий аншлаг організатори навіть не могли сподіватися -  в залі не було жодного вільного місця. Спочатку редколегія альманаху запропонувала присутнім згадати, як все починалося за допомогою відеоролику, який зняв про творче об’єднання відомий кам’янецький режисер Андрій Заєць. Після того головний редактор «PHOENIX» Віоліна Ситнік розповіла, чим же відрізняється другий випуск від першого, а це: другий том суттєво побільшав – аж 100 сторінок; збільшився й тираж (зі 100 примірників до 150).

Пісня про Львів

Олександр Саратський, слова Любові Долик «Пісня про Львів»

 

 

«Густі і прозорі меди...»

Густі і прозорі меди
наливає осінь
в цілющі
і справжні такі
сповідальні часи.
Розкрилося небо.
Дерева пішли на прощу...
Себе віднайди,
у землі попросивши сил.
Бо тут, на землі,
починається навіть небо
і правди гіркої
медові осінні річки.
Шукаючи світло -
згаси невситиме еґо,
в медові часи -
переплав
у медові свічки...

Любов Долик

Звучали проза та поезія

23 вересня 2014 року в Книжковому дворику відбулася чудова зустріч з талановитими та чудовими Любою Долик (Україна) та Маріанною Вдовиковською (Ірландія). 

Звучали неопублікована поезія та проза, лірика, гумор, патріотична поезія. 

Модератором зустрічі був неперевершений Іван Гентош.

Прапор весняних надій

Дзвінок у двері. Ще і ще. Хтось так нетерпляче вителенькував тим дзвінком, що Петрові аж затрусилися руки.

- Сонце моє, що робити? Це ж дружина, це вона так видзвонює, я знаю! – голос у Петра, як і  вигляд його переляканого писка, з кожним словом ставав все жалюгіднішим. А його сонце, його Галя якраз тільки розляглася - грайливою кішечкою - напівперек ліжка. Несміливий Петро навіть не встиг звільнити її пружне тіло від чорної шовкової білизни. Галя ще жила гарячою уявою, як палко вони будуть кохатися – аякже, за цю білизну вона віддала таку купу грошей, а все щоб приборкати свого боязкого Петрика. І от тільки стала добиратися до свого несміливого ведмедика, тільки почала визволяти його від усього зайвого... А на маєш – не встигли почати – і все вже так трагічно закінчується... От облом - так облом! І чим він думав, бовдур сопливий! Все треба організовувати самій, абсолютно все! Поки звабиш того хлопа – то легше вагон з макаронами розвантажити. Такий мужик пішов ніякий! І так йому ж нічого втрачати, і жінка у нього стерво, і мотузки з нього сукає – та поживи для себе хоч раз!

Весільний етюд

Цілком закономірно, що у день весілля щось десь буде не так, або не зовсім так, або, що взагалі цікаво і деколи дуже романтично - зовсім не так:-).

Схвильована наречена вбирає сукню. Це супроводжується фотосесією, чужа дівчина у джинсах і зі смішною асиметричною стрижкою клацає потужним фотоапаратом, ловить можливі і неможливі ракурси, наречена нервує і дратується, губить застібку до сережок, не потрапляє у коло кринолінів, зачіпляє ниточку на ніжних білих панчохах – і ось, трагедія готова! Нашвидкуруч шукається нова пара панчішок, запасні застібки або й зовсім інші, нові сережки...

Львів… Львів"янки… Любов…

Нещодавно у Львові побачила світ антологія з творами, що розчулять не одне читацьке серце, зігріють не одну людську душу, під назвою "Львів... Львів’янки... Любов..." 

Це фрагменти нових романів і оповідання від Тетяни Вергелес, Маріанни Вдовиковської, Тетяни Грунської, Любові Долик, Оксани Кришталевої, Оксани Лозової, Христини Лукащук, Катерини Міхаліциної, Надії Мориквас, Ірини Показанової, Жанни Слоньовської.

До уваги шанувальників порталу проза Любові Долик, яка увійшла до цієї книги: 

Любов Долик. Дзвінок

Ці гудки такі довгі, наче темні безпросвітні коридори. Ідеш напомацки, а темінь ніяк не закінчується, ідеш, ідеш… «Та візьми вже телефон, візьми!» – волає твоє нутро, воно починає плакати, скімлити, як жалюгідне мокре цуценя, покинуте під смітником у дощову погоду. «Візьми телефон, прошу тебе, візьми» – губи твої не ворушаться, то ворушиться прохання десь у животі, під останнім рядом ребер, і ти забуваєш, що переходиш дорогу, що треба бути уважною, дивитися на світлофор, вважати на машини.

– Алло!

Ба-бах! Блискавка? Постріл? Чи то тролейбусні «роги» злетіли зі своїх дротів?

Вічна слава Героям!

Слава, слава, слава - била крильми над оцим почорнілим Майданом.

Слава, слава, слава хвилями несла маленький човник із блідим схололим пташеням.

То не човник плив – то труну несли,

То не пташенятко у ньому лежало – то тіло біле молодого хлопчика, красивого і мудрого, хороброго і люблячого, несли хоронити. Він любив свою Україну, він вірив у свою країну щасливого сонця. А нині пливе його тіло прострілене над головами скорботного люду, а душа його пливе під зорями і просить – люди, боріться, станьте щасливим народом, я ж недаремне вмирав.

Любов Долик. Поезії

Вогонь

Урядовий квартал 
у обіймах чорного диму.
У підніжжі - вогні, 
а над ними - 
димИ страшні.
То згоряють 
останки надій, 
що були людьми 
ви -
ті, 
що нині 
вбивали...

Чорніють,
чорніють дими!

 

* * *

Об'єднати вміст