Конкіна Марія

Доля трьох юнаків з першого випуску Великобичківської середньої школи 1947-го року

4Над землею сходило сонце. Обіцяло гарний весняний день. Від Тиси повівав освіжаючий березневий вітерець. Своїм пробудженням дихала природа. Навкруги радісним гомоном озивалося птаство. Знову маєвом прапорів замайоріло і розквітло Красне поле. Мов натягнуті струни тріпотіли на повітрі шовкові полотнища. Сюди автобусами безперервно прибували очевидці та живі свідки тих драматичних та хвилюючих подій далекого 1939-го. Зі Львівщини, Тернопільщини, Рівненщини, Волині, Івано – Франківщини, Буковини… Щоб урочисто відзначити проголошення Карпатської України на самому місці звитяги її колишніх охоронців. Поле оживало, повнилося все новими і новими потоками гостей, які мов повноводна ріка розливалися полем.

Пишаємось тобою, Романе

Ця історія почалася 5 років тому. Був звичайний будень. До міського ринку на вулиці Шевченка безупинно прямував люд. На стоянці як завжди зупинився рейсовий автобус. Курсував він між Теплицею та ВПУ – 34. З відкритих його дверей повалив народ. Залишив салон і Роман Брич. Спираючись на паличку – підлокітник юнак пішов вулицею. Молодій людині кожний крок давався неймовірним зусиллям. Від напруження його лице зросив піт. Через силу він продовжував крокувати далі. Завернув на вулицю Пушкіна. Наважилася підійти до нього. Першою заговорила. З’ясувалося, що юнак прямує на роботу у клуб глухонімих.

Збирає він скарби народні для сьогодення і для майбуття

001Попри всі труднощі життєві наш народ такий багатий непересічними талантами. Яскравим доказом цього є справді чесний, благородний, до нестями працелюбний Іван Васильович Хланта. Енергії, запалу і натхненню цього 74 річного чоловіка справді подивуєшся і порадієш.

Майже піввіку у своїх руках літератор впевнено і надійно триває перо. Вдома його ніколи не застанеш. Від села прямує до села. Щоб вчасно почути, записати і зібрати уже ледь вловимий відгомін віків і в золоту покласти скарбничку народну. Щоб жодна пісня, переказ, легенда, приповідка, колядка, вертепне дійство, народна звичаєвість та обряд не забулися, не загубилися у минулому, а були збережені і сама вічність пригорнула їх до себе, стоголосим відлунням подивувала прийдешні покоління торжеством самого життя, виразності його співочої української душі, запалом темпераменту, натхненням, мудрості, дотепності, влучності слова, жаги до усього прекрасного, що нас оточує, дивує та радує щодня.

Сила її слова, материнської любові та молитви нас скріплює і підносить

dragun57Вже 15-ий рік проживає у Вербовці. В угорськомовному селі її добре знають всі: і дорослі, і малі. На Головну вулицю, до двору Драгунів листоноша завжди завертає з кіпкою листів. У Вербовець вони надходять, адресовані їй не лише з різних кінців України, але й сусіднього зарубіжжя.

І неспроста. 25-го червня цього року дитяча  письменниця і поетеса, фольклорист і казкарка, драматург і оповідачка цікавих легенд, переказів, бувальщин Юлія Юріївна Драгун святкує свої зоресяйні 60.

З рук цієї простої і скромної жінки трудівниці, яка вже 8 років поспіль чарує читачів красою і глибиною рідного слова, його мелодійністю і передзвоном освіжаючої свіжості і радості, цілющої сили і бадьорості народжуються одухотворені нею вірші.

Мала Академія літератури і журналістики в Карпатах

alt

Я нікому не віддам твою весну,
Край зелений і незайману красу,
Дикий ліс, квітучий яблуневий сад,
Тиху велич переплетених Карпат!
Україна - моя радість і журба,
Моя тиха, віком стомлена сльоза.
Ми разом з тобою будемо завжди,
Моя пісне, білим голубом лети.

(слова з пісні, яка стала відголосом серця кожного українця, як на щирій сповіді перед Всевишнім)

Ой на Івана, на Купала...

Об'єднати вміст