Конкіна Марія

У Боржавському вшанували світлу пам’ять і перезахоронили тлінні останки владики Івана Маргітича

mrgЧас ще не дав оцінки цій добі – суботі четвертого лютого 2017-го…

Її історичну значущість та духовну цінність згодом оцінить людність нашого краю. А поки що сюди збирався народ. Мов у повноводну ріку вливалися живі потоки прибулих мирян  з Міжгірщини, Рахівщини, Тящівщини, Хустщини, Іршавщини, Мукачівщини, Ужгородщини…

Люди безперервно прямували до унікальної і величної споруди Божого маєстату – храму Покрови Пресвятої Богородиці. Мов складені у молитві до Всевишнього людські долоні він підносився до небес, гордо оглядаючи всю Приборжавську долину. Ця будова – ровесниця незалежної України. Вона розповідає новому часові про недалеку минувшину, яка й досі нуртує, напуває людей живильною благодаттю, вгамовує духовну спрагу, зцілює душу, надає сили і здоров’я, наснаги до життя.

Огляд вертепних дійств у Виноградові

04Увесь світ чує, як дзвінко і радісно Україна колядує!

Ці морозні січневі дні надовго запам’ятаються нам усім. Під ногами гулко  порипував промерзлий сніг.

Своєю яскравістю сонце сліпило припорошену снігом чисту білизну землі. Щічки пощипував морозець. Вітерець грайливо остуджував збуджені юні обличчя юнаків та дівчат. Звідусіль вони поспішали до міського будинку культури. Тут проходив традиційний деканальний огляд вертепів. Відкрив його декан Виноградівського району отець Мирослав Сипко. Він тепло привітав олтарних братів, учасників усіх вертепних колективів та колядницьких гуртів, які скрасили цикл різдвяно-новорічних свят. Щиро подякував молоді, причетній до цих небувалих дійств. Юнь  збирається прославляти новонародженого Божого сина. Ісус Христос зараз присутній тут і вселився поміж нас. Всі відчули  його подих, побачили славу його, сповнену Божої благодаті і істини. Як носій вічності від створення світу, податель ревності і єдиносущності з Богом Отцем, він наділений особливою милістю Божою. Вона  відчувається, пізнається і сповіщається нам усіма учасниками цього неперевершеного різдвяного дійства.

Дитяча казка із дорослим змістом

«Маленький принц» за мотивами повісті Антуана де Сент-Екзюпері (1900-1944) – таку назву мала вистава-казка зразкового театру ляльок Виноградівського міського будинку культури Закарпатської області. Написана вона в Нью-Йорку в 1942-му і видана весною 1943-го року.

Автор казки народився 29 червня 1900 року в Ліоні. Малий мрійник у свій час писав вірші, гарно малював, грав на скрипці. Хлопчик захоплювався технікою і машинами. В 12-річному  віці французький пілот Ведрин взяв його на борт свого літака і підліток побачив землю з висоти. Це було неймовірне враження і потрясіння! Потім було захоплення архітектурою. В 1921 році призваний до війська. Небо покликало його. В іспанськім Марокко, а згодом в Південній Америці був начальником французького аеропорту. 20-30-ті роки минулого століття були юністю авіації. На гідролітаках літали вночі. Прокладали нові траси для польотів над Кордільєрами і над Сахарою. Не раз розбивався, літав на допомогу товаришу, якого врятував від неминучої смерті. Завжди відчував велику відповідальність за людей, за землю. І чим частіше смерть зазирала у вічі, тим він більше любив життя.

Гра акторів з Коломиї принесла велике задоволення виноградівцям

image001Справді «урожайним» на театральні постановки для виноградівців став перший зимовий  день. У нашому місті побував найстаріший театр Галичини – Коломийський академічний обласний український драматичний театр імені Івана Озаркевича. У свій 169 сезон у Виноградові одразу поставив три вистави: для школярів початкових класів «Зимові пригоди» Богдана Базилевича; для старшокласників міських шкіл Вертепну дивовижу «Іродова морока» Пантелеймона Куліша; для дорослого населення міста «Гуцульський рік» Гната Хоткевича.

Від адміністратора театру Богдана Печинюка почула цікаву історію. Колись у Коломиї проживала дуже харизматична людина, молодий греко-католицький священик Іван Озаркевич. Коло його інтересів не замикалося лише на духовності гуцульського населення. При нім у містечку був зведений собор  Архістратига Михаїла. У пам’яті людей залишилася постать цього умудреного життям громадського діяча, просвітителя, поета і  перекладача, художника і засновника першого на теренах західноукраїнських земель самодіяльного театру.

Нам знову сонце усміхнулось над мурами вічних століть

PanchykІз творчістю двох наших земляків Петра Матія та Василя Густі виноградівці добре обізнані. Майже щороку з Ужгороду навідуються до рідних місць. І кожного разу звітують перед своїми шанувальниками, розповідаючи про ужинок своїх нових творчих доробок.

Надія Михайлівна Панчук широкому загалу читачів менше відома. Хоча за плечима умудреної життям жінки 57 років трудового стажу на поприщі крайової культури. Народилася 22 листопада 1940 року в Городенці Кременецького району на Тернопільщині, в простій селянській родині. Дівчина закінчила Дубнівське культосвітнє училище. Завідувала сільським клубом. Далі її призначили методистом районного будинку культури на Рівненщині. Землі, овіяні легендами, уславлені в літописах «полуденної Волині», які колись перебували у складі Литовського князівства, Речі Посполитої та Росії, бачили і пережили перемогу Данила Галицького над військом хана Куремси, і сплели в тугий вузол культури українську і польську, російську і єврейську, опосередковані німецьку та італійську, надихали її до творчості.

Казка – це нескінчена поколінь розмова, це – народу незнищенний і незламний дух

08Казковий епос Закарпаття поповнило нове унікальне літературно - художнє видання провідного фольклориста краю Івана Хланти «Казки та легенди з – під Хустського замку». Вийшло воно в січні 2016 року у товаристві друкованих видань «Патент» в Ужгороді і приурочене 925 – річчю з дня заснування міста Хуста та 75 літньому ювілею його автора. Тираж видання невеликий – 300 примірників. Обсяг – 914 сторінок. В цьому рідкісному та дорогоцінному надбанні усної народнопоетичної творчості надруковані 210 казок, записаних фольклористом Іваном Василевичем на протязі 6-ти тижнів 1982 року, у присілку Кіреші села Бороняво Хустського району від казкаря – оповідача Юрія Петровича Баняса. З них 28 казок про тварин, 83 – героїчно – фантастичних, 72 – соціально – побутових та 42 -  родинно – побутових.

І б’ється серце невмируще України, допоки в неї є такі сини

Kish На вшанування світлої пам’яті вбитого два роки тому в зоні АТО на Сході України молодого бійця-контрактника 128-ої гірсько-піхотної бригади Станіслава Кіша зібралося чи не все село. Серед них була переважна більшість молоді Оноку. Як художній керівник, Лариса Білак за сім років в цьому культосвітньому закладі провела немало культурно-просвітницьких заходів. Але з гуртом «Оноцькі ластівочки» до цього готувалися особливо ретельно. Під розгорнутим жовто-блакитним стягом своє належне місце зайняв портрет 19-річного юнака. Таким він залишився назавжди в пам’яті земляків. Таким він увійшов у безсмертя…

Його пильний, зібраний і проникливий погляд темно-карих очей наче питає кожного з присутніх: «Чи все ти зробив для України, щоб через 25 років свого державотворення у світовій спільноті вона утвердилась і процвітала?» На розшитій барвистими квітками скатертині (обрусі) дві нагороди молодого захисника Вітчизни – нагрудний знак та урядовий орден, якими він посмертно нагороджений.

Високий політ душі Надії Любки

DSC08250Одеське обласне телебачення започаткувало цікаву програму «Діалог». Веде її відомий телеведучий та журналіст Богдан Чуфус. У травні його гостею стала поетеса, композиторка і співачка, уродженка села Олешник Виноградівського району Закарпатської області Надія Любка. Після закінчення Мукачівського педагогічного училища була направлена на роботу в с. Сичавка, Одеської області. Працювала в дитячому садку. У Запоріжжі закінчила педагогічний інститут. Вірші писати почала в зрілому віці, коли вийшла на заслужений відпочинок. За короткий проміжок часу стала авторкою поетичних збірок «Благословляю я життя» (2008 р.), «Під священним покровом» та «Я скрипкою вашою стану» (2012 р.). Стала переможцем обласного фестивалю «Осінь в Бірзулі», у номінації «Вірші покладені на музику», авторкою двох пісенних збірок «Повір в любов» та «Срібний передзвін», і пісенних збірок Єлізавети Кальчевої «Сердце, ты не молчи» та «Удиви меня, судьба». Її поетичні твори друкувалися в альманасі «»Музыка слов» (2012 р.), до якого увійшли твори вибраних сучасних поетів міста Южного та Одеси.

Ця краса, дарована живущим на Землі

фото Меса МартонаДесять років тому римокатоликам Виноградова була повернута унікальна культова споруда. В центрі міста задіяв костел монахів – францисканців, що носить ім’я свого  засновника Святого Івана Капістрана. Цілющим джерелом духовності тут забило життя. Співпала ця подія вшанування відродження костелу ще з однією. За підтримки депутата обласної ради Владислава Поляка та міського голови Степана Бочкая тут відбувся благодійний концерт Заслуженого Закарпатського Народного Хору, його камерного оркестру, які повернулись з небуття відроджений духовний твір «Misso» заслуженого діяча мистецтв України, члена спілок композиторів України та Угорщини, відомого громадського діяча та педагога, талановитого музиканта, автора рідкісних творів для хору, органу та камерного оркестру Іштвана Ференцовича Мартона. Композитор мав усього 24 роки, коли його написав. Вперше він прозвучав в Мукачівському костелі на свято Христового Воскресіння у 1947. Та підійшли інші часи. Почалося гоніння на духовність, закриття храмів, переслідування за віру і цей твір канув у забуття.

Повертає своєму люду в часі приховані скарби

DSC_1059Жаданим гостем вихованців Виноградівського ВПУ-34 недавно став провідний етнограф і фольклорист народнопоетичної творчості Срібної Землі, автор майже сотні книг, ювіляр Іван Хланта. У світлиці людської мудрості цього навчального закладу на зустріч з людиною-легендою, уславленою особистістю, яка понад піввіку слухає і сприймає гомін віків і з небуття повертає призабуті в часі народні скарби, зібралася майже сотня друго- та третьокурсників.

Біль з роками не вщухає

фото чорнобильЧас неможливо зупинити. Вже по тридцятому колу іде життя після страшної Чорнобильської трагедії. Вона дає за себе знати. Хворіють і дорослі і діти. Їх не меншає, а прибуває. Скаржаться люди на патогенні хвороби кровотворних органів та крові, хвороби серця, органів дихання, ендокринні патології, гіперплазію щитовидної залози, інфекційні хвороби. І на цвинтарях ряди ростуть. Заповнюються новими хрестами. Це водночас і жахає, і закликає нас до пильності, до милосердя до тих людей, які стали жертвами некерованого, розбурханого, незримого, не маючого запаху атому.

Людського духу в цих піснях багатство, жива пам’ять предків і заохочення для внуків

8 001У всеслов’янському світі мабуть не має ще однієї такої величної, цільної і непересічної натури пошуковця народних скарбів, рідкісного вченого – етнографа, що постійно слухає гомін віків як наш земляк Іван Васильович Хланта. Упродовж 58 років він самовіддано творить, збирає, записує, опрацьовує і повертає з небуття усну народну творчість. Про його плідний,  тривалий і творчий шлях знайдете чимало схвальних відгуків не лише у вітчизняній, але й у зарубіжній пресі. Про нього пишуть в Білорусії, Польщі, Чехії, Румунії, Сербії, Словаччині, Угорщині… Бо одразу зникають на землі кордони, коли українці збираються разом. Такі зустрічі не обходяться без пісень. І у кожнім регіоні почуєш такі, що звучать вперше.

Об'єднати вміст