Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Марковська Алла
Як сама весна
Січень 26, 2016 - 18:41 — perohanych
Марина Павленко
Книжка Наталії Дев’ятко «Легенда про юну Весну» має всі необхідні риси для приваблення юного читача. Гарно зверстана Аллою Марковською, красиво проілюстрована Юлією Даніленко, ошатно видана й компактна.
Інтригує і жанр (судячи з усього, це повість-фентезі), і – сюжет: діти втекли з табору літнього відпочинку, щоб зустріти схід сонця на морі. Визначення віку дітей як такого, «коли вже закохуєшся, та ще не знаєш смаку підлості», – дає нам підстави гадати, що це, імовірно, клас четвертий-шостий. А також – настроює читача на «лав-сторі»: два хлопчики, дві дівчинки, які всі є давніми друзями, плюс новачок серед них, він же і – «чужак» – дорослий табірний вожатий Валентин. Оскільки очі у того Валентина то «блакитні, як вечорове море, такі ж глибокі й безжалісні», то – «сіро-блакитні і зовсім не бездонні», – читачеві обіцяють щонайменше те, що коли не обидві, то одна з дівчат неодмінно в нього закохається (масова закоханість школярок у молодого вчителя – явище традиційне). Дівчата й справді поводяться, як закохані: Христина – то ніяковіє, то підлещується, Анжела – бігає й вигукує, що вона птах тощо.
У Дніпропетровській обласній бібліотеці для молоді імені Свєтлова яскраво відзначали День молоді
Липень 3, 2015 - 06:16 — perohanych
Святкуванню Дня молоді не завадила навіть похмура погода. Біля Дніпропетровської обласної бібліотеки для молоді ім. Свєтлова зібралися багато люду.
Гостями свята були члени Національної спілки письменників України Наталія Дев’ятко і Юлія Купіч, автор детективів про Дніпропетровськ Дмитро Бондаренко і дніпродзержинська новелістка Євгенія Яворська, молоді поетки Наталія Пірогова і Анастасія Сорокіна, казкарка Людмила Шамрай та багато інших.
«Злато Сонця, синь Води» у Дніпропетровську
Березень 25, 2015 - 21:28 — perohanych.jpg)
У Дніпропетровській Центральній міській бібліотеці відбулася презентація нової книги молодої української письменниці Наталії Дев’ятко «Злато Сонця, синь Води».
Книга є всеукраїнським проектом. Твір виданий за сприяння Дніпропетровської міської ради у видавництві «Твердиня» (Луцьк). Зараз готується до публікації електронне видання у київському видавництві «Кассіопея».
Важливим доповненням до твору є графічні ілюстрації, створені відомою львівською художницею Аллою Марковською. Кожна ілюстрація, наче своєрідна гравюра, емоційно і стилістично налаштовує читача на ритмомелодику нового розділу.
Обкладинку до книги намалювала молода художниця, випускниця Дніпропетровського театрально-художнього коледжу Наталія Мілюшко.
Аудіокнига від Наталії Дев’ятко «Скарби Примарних островів»
Серпень 11, 2014 - 18:26 — perohanychЗ аудіокнигою Наталії Дев’ятко (ілюстрації Алли Марковської) можна ознайомитися за посиланням: http://toloka.hurtom.com.
.jpg)
Коротко:
"Карта і Компас" - початок пригодницько-фентезійної трилогії "Скарби Примарних островів".
В основу твору лягла історія протистояння між безіменною сірою Імперією, створеною Химерою, давньою, майже безсмертною істотою, яка нині обіймає посаду головного радника Імператора; й останніми з піратських капітанів, які хочуть повернути у світ чарівництво і свободу вибору, а також владу над морями, що раніше цілком і повністю належала їм.
Вийшла нова книга дніпропетровської письменниці Ольги Кай
Січень 29, 2014 - 17:53 — perohanych
Світ, сповнений дива, в якому ще живуть русалки, мавки та лісовики, а в небі можна побачити вогняного змія. Світ, в якому дружба перевіряється ревнощами та заздрістю, а скріплюється кров’ю та битвою пліч-о-пліч. Вірність стає найдорожчим скарбом, а любов – неочікуваною нагородою. Цей світ поступово руйнується, переплітаючись з нашим світом, стикаючись із невідомим та байдужим злом. Шириться пустка, виростають чорні скелі замість зниклих міст. Рівновагу порушено, і вже не має значення, хто поклав останній камінець на терези...
Ольга Кай. Звичка
 Художниця — Алла Марковська |
Сидить і курить люльку.
Кожен день, на одному й тому ж місці.
Скільки пам’ятаю, проходжу повз під’їзд, а він сидить собі напочіпки під дашком та курить. І байдуже – чи дощ іде, чи сніг.
Люлька в нього стара, дерев’яна, під темним лаком, на ній білі риски сколів – падала, мабуть, нерідко. Вуса пишні, від паління – трохи жовтуваті. І волосся довге, нижче плечей. Каштанове, з рясною сивиною. Скільки літ йому – не скажеш. Рік по року проходить, а він сидить собі та й курить. І анітрохи не змінюється.
І вже настільки звикла я, що якогось дня не побачу його під під’їздом – одразу думки сумні просяться. І певно, потім дізнаюся – хворів. Важко хворів. Бо інакше все одно сидів би надворі, про щось думаючи, та димів би старою люлькою.
