Лекцію для вчителів історії та карєзнавства з Дніпропетровської області, які підвищують кваліфікацію в Дніпровській академії неперевної освіти, прочитала методист академії, письменниця Еліна Заржицька.
Говорила про колег по перу, які творять в цьому регіоні, про те як важливо, щоб вчителі організовували з ними зустрічі, щод учні спілкувалися з авторами. Адже це заохочує і до читання, і до вивчення історії рідного краю, про яку згадують у своїх творах більшість поетів та прозаїків.
Мала нагоду бути на лекції та поспілкуватися з учителями письменниця і краєзнавець з Києва Тетяна Череп-Пероганич.
Олег Лишега. LaternaMagica (Чарівний ліхтар): немонтоване кіно. – Брустурів: Дискурсус, 2017. – 72 с.
Розумію, що рядовий читальник цікавиться передусім якістю різножанрових текстів, а не письменницькими рефлексіями з цього чи іншого приводу. Але мою свідомість сприймача пробуравлює одна непростість: збагнення того, що нормальне чтиво – виплід розмислів письмака, який нерідко є далеким від теми написаного. Та що вдієш, коли логіка буднів постійно підсовує такі «подарунки»? Чи не тому люблю перечитувати денники та мемуари літераторів, їхні спогади про зустрічі з цікавими людьми?
Але як не прикро, видань, котрі можна вважати своєрідним вступом до пізнання літератури, ще маємо недостатньо. Пригадується, що свого часу окремою книгою було оприлюднено бесіду між Лесею Мудрак і Юрієм Ковалевим.
Відоме творче подружжя – Тетяна і Сергій Дзюби стали лауреатами Міжнародної премії авторської пісні ім. Василя Симоненка. Їх відзначено за чудову пісню «Білі ангели». Музику на вірш Тетяни «Сніг лапатий – син слухняний віхоли...», перекладений багатьма мовами світу, створив Сергій. Проникливо та чарівно пісню «Білі ангели» співають Інна й Тетяна Чабан, переможці багатьох міжнародних і всеукраїнських мистецьких конкурсів та фестивалів.
Міжнародну премію авторської пісні ім. Василя Симоненка заснували громадські організації з Волині («Чумацький віз») і Придесення («Криниця») з метою популяризації в Україні і за кордоном справді талановитих сучасних українських пісень, які поєднують прекрасну, глибоку, милозвучну поезію та гарну, оригінальну мелодію, яка легко запам’ятовується.
Отож щиро вітаємо достойних лауреатів! До речі, зараз Сергій Дзюба готує до друку збірку зі ста своїх пісень «Примчу на білому коні», де будуть представлені як пісні на поезії Сергія (зокрема, створені разом із відомими композиторами), так і пісні на вірші українських і зарубіжних поетів, музику до яких написав Сергій Дзюба.
28 српня, у День величного Свята, у Львові у палаці Потоцьких, відбулася довгоочікувана зустріч з пані ГАЛИНОЮ КАВКОЮ, українською письменницею, медпрацівником, громадським діячем, президентом міжнародного благодійного фонду "Glory to Ukraine" (Клівленд, США).
Важко знайти слова, аби описати те хвилювання, яке переповнювало усіх присутніх при зустрічі з цією дивовижною Жінкою, яка є втіленням найкращих і найбільших людських чеснот. Доля пані Галини Кавки і її сім'ї нероздільно пов'язана з трагічними і водночас героїчними сторінками життя рідної Вітчизни. Її Батько віддав своє життя за волю України у нерівній боротьбі з московськими окупантами, невдовзі померла і Мати. Троє дітей-сиріт залишилися без жодних засобів до існування з клеймом ,,ворогів народу", так називала їх радянська влада. У важкі післявоєнні роки опікувалися сиротами дві тітки: одна інвалід І групи, а друга мала ще своїх п'ятьох дітей. Важка сирітська доля і душевний біль не зламала пані Галину, вона здобула фах медичної сестри, який дав їй можливість заробляти на життя не лише в Україні, але і за кордоном. За фахом пані Галина Кавка працює і сьогодні. Тридцять років минуло з тих пір, як пані Галина виїхала до США, але жодного дня велична Українка не забувала про рідну Вітчизну.
Я надсилаю порожні рядки –
Вони змістовні тепер як ніколи.
Пусті поля, пусті береги,
Чорнила скапують стиха додолу...І мліє палець... Нехай не болить!
Лише думки зазнали утоми.
У скронях тисне, в мізках бринить,
Нема ні крапки у мислях, ні коми.Усе потоком рветься в папір,
І почуття так сіпають душу.
Я хочу довго про все говорить,
Зізнатись в муках своїх я мушу!
Сьогодні, 27 серпня, у Дрогобичі в Народному домі ім. Івана Франка відбулася ІІІ урочиста церемонія нагородження лауреатів Міжнародної премії імені Івана Франка.
«Я радий, що маю змогу знову виступити на дрогобицькій землі, де Іван Франко отримав перші знання, які вивели його в світ», – цими словами розпочав свій виступ голова правління Міжнародного фонду Івана Франка Роланд Франко. Він також процитував слова свого діда: «Скрізь і завжди в мене була одна думка – служити інтересам рідного народу».
Директор Міжнародного фонду Івана Франка Ігор Курус зазначив: «Сьогодні ми говоримо про Івана Франка не лише, як про письменника, публіциста чи Каменяра, ми згадуємо його, як глибокого і широкого вченого, багатогранного вченого. А це означає, що ми потроху обмиваємо постать Франка від ідеологічного та політичного пилу, яким його присипали в радянські часи»
25-26 серпня 2018 року у рідному селі Івана Франка Нагуєвичах відбудеться IV Всеукраїнський поетичний фестиваль «Карпатський Пегас» та вручення Премії Ордену Карпатських Лицарів. Дійство проходитиме на території парку та музею генія української нації за сприяння Національної спілки письменників України, Дрогобицької районної ради, Дрогобицької районної державної адміністрації, літературної агенції «Зілля», музею-садиби Івана Франка, громади села.
У неділю, 26-го серпня, поетичний фестиваль органічно увіллється у організований директором музею Богданом Лазораком етнофест, на головній сцені якого поруч із музикантами та фольклорними колективами виступлять члени журі та переможці однієї з найпрестижніших поетичних премій України. Серед членів журі фестивалю – два лауреати Шевченківської премії, а саме Анатолій Кичинський (Херсон) та Петро Мідянка (Закарпаття).
У програмі поетичного фестивалю: екскурсії, читання віршів верхи на коні, поетичні змагання за «підкову Пегаса», презентації книг, виступи дитячих письменників на Галявині казок, автограф-сесії, зустрічі із читачами, нагородження переможців Премією Ордену Карпатських Лицарів, неформальне спілкування біля вогнища, поетичний куліш, книжкова толока.
23 серпня, в день Прапора зберуться молоді талановиті митці зі всіх куточків України, аби показати всім-всім, що українська поезія не просто жива, а б'є джерелом з новою силою! Вона розмаїта і багата, різнобічна і емоційна, кожним голосом співає про життя, любов, боротьбу, добро і справедливість, про сенс буття та людські переживання.
На думку куратора заходу Мальви Кржанівської, молода поезія з божою іскрою - це те знамено, котре понесуть в майбутнє попереду нації обдаровані поети сьогодення.
"З рук в руки, зі століття в століття цей стяг майорів на шляху боротьби нашого народу, на шляху до нашої справжньої незалежності й сили", - говорить вона.
Початок о 17:00 в колонній залі КМДА. Вхід вільний.
Серед запрошених послухати молодих поетів - корифеї української літератури, громадські діячі, видавництва та народні артисти України.
У Чернігівському літературно-меморіальному музеї М. Коцюбинського – яскраве та зворушливе свято: журі міжнародної Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша нагородило цією престижною відзнакою Марину Василівну Каранду, талановиту, небайдужу добродійку, науковця, кандидата філософських наук, доцента кафедри філософії та культурології Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка, художнього керівника студентського соціального театру «EX LIBRIS».
Марина Каранда відзначена за значний внесок у розбудову концепції соціального мистецтва засобами аматорського театру, організацію широкої просвітницької, естетико-виховної, інклюзивно-арттерапевтичної, а також – гастрольної діяльності навчально-реабілітаційними закладами Чернігівщини.
Новела
Небо на заході здавалося йому схожим на пащу акули. Петро, мало не заточившись, іще раз підвів тяжку після вчорашнього голову, прикриту вилиняним кашкетом. Ні, таки так. Велика хмара, що грізно насувалася, роздвоєним кінцем нагадувала роззявлену пащу акули, котру кремезний чолов’яга з ніби пожованим обличчям бачив лише в кіно. Ще хлопцем, років двадцять тому, коли його крутили в сільському клубі, нині напіврозваленому.
А де акула, там, звісно, й вода. Ото буде тобі, Петре, косовиця, на яку виперла з дому дружина. І добре, що не доведеться нашарпатися косою. Тільки б полив швидше дощ, тоді можна бігцем із лугу до хати.
Український осередок Міжнародного ПЕН-клубу оголошує конкурс на здобуття Премії імені Юрія Шевельова з есеїстики у 2018 році.
Запропонувати кандидатів можуть українські та іноземні культурні інституції, а також наукові центри, творчі обʼєднання і приватні особи.
До 10 листопада приймаються до розгляду художні або наукові есеї українських авторів, опубліковані в паперовому вигляді (книжка, збірка) протягом 2018 року.
Вручення премії відбудеться 17 грудня 2018 року.
Засновники Премії: Український осередок Міжнародного ПЕН-клубу, Києво-Могилянська бізнес-школа, видавництво «Дух і Літера».
Більше інформації: shevelyov-award.com