Відомі українські письменники, перекладачі та журналісти Тетяна і Сергій Дзюби втретє побували в Казахстані – на запрошення найбільшого та найпрестижнішого вишу цієї країни – Казахського національного університету імені аль-Фарабі. Презентували свої видані і перевидані цього року в Алмати книжки – спільну ошатну збірку віршів «Остання кочівля любові» (у перекладі Ауезхана Кодара), а також – романи з казкової, пригодницької трилогії Сергія Дзюби «Душа на обличчі», загальний наклад якої сягнув ста тисяч примірників. Представили чудову книгу прози видатного казахського письменника Роллана Сейсенбаєва «Нічні голоси. День, коли обвалився світ», яка нещодавно вийшла в перекладі Олега Гончаренка та Сергія Дзюби українською мовою в Чернігові.
Олена Швець-Васіна,
м. Дніпро
Отримавши авторський екземпляр книги-збірки творів сучасних українських авторів для дітей «Вишиванка для сонечка» (видавництво «Талант», м. Харків, 2018 р., укладач – Еліна Заржицька, м. Дніпро) звісно, пораділа. Й не тільки за себе (бо кожному автору приємно побачити свій твір надрукованим), але й за колег по перу.
Нарешті на теренах України з’явилася книжка, цікава дітям своєю динамікою та простотою, й водночас глибоко патріотична, що не менш важливо для виховання маленьких українців та українок, справжніх національно свідомих патріотів та добрих християн нашої милої України-неньки.Можливо, цьому сприяло те, що над книгою працювало 68 авторів з різних куточків калиново-незламної Батьківщини, землю якої вже кілька років топче чобіт агресора.
Об’єднавче начало – це завше краще, ніж руйнівне віддалення одне від одного, хоча заняття письменництвом й передбачає певний індивідуалізм. У «Вишиванці» об’єднання підсилене ще й прагненням зробити якнайкраще, бо книжка адресується дітям, «нашим сонечкам», як вдало порівняно в передмові.
13 жовтня древлянська земля вкотре вітала учасників Всеукраїнського літературно – мистецького свята «Просто на Покрову», яке щороку проходить в Коростені за ініціативи журналіста, письменника, члена спілки письменників України, редактора тижневика «Вечірній Коростень» Віктора Васильчука.
За доброю традицією учасники свята на чолі з народним депутатом України Володимиром Арешонковим, заступником голови Коростенської райдержадміністрації Наталією Тертичною та Коростенським міським головою Володимиром Москаленком поклали квіти до меморіальної дошки Миколи Федоровича Сингаївського, уродженця с. Шатрище Коростенського району, поета та перекладача, автора невмирущої пісні «Чорнобривці» і понад шести десяти збірок прози і поезії, лауреата премій імені Миколи Трублаїні, імені Миколи Островського, імені Лесі Українки та імені Василя Юхимовича, заслуженого діяча мистецтв України, лауреата Почесних відзнак ордена «Співдружність» та «За заслуги перед Коростенщиною», для якого древлянська земля стала духовною колискою, витоком творчості, невмирущим джерелом натхнення.
Відомі українські письменники, перекладачі та журналісти Тетяна і Сергій Дзюби втретє побували в Казахстані – на запрошення найбільшого та найпрестижнішого вишу цієї країни – Казахського національного університету імені аль-Фарабі. Презентували свої видані і перевидані цього року в Алмати книжки – спільну ошатну збірку віршів «Остання кочівля любові» (у перекладі Ауезхана Кодара), а також – романи з казкової, пригодницької трилогії Сергія Дзюби «Душа на обличчі», загальний наклад якої сягнув ста тисяч примірників. Представили чудову книгу прози видатного казахського письменника Роллана Сейсенбаєва «Нічні голоси. День, коли обвалився світ», яка нещодавно вийшла в перекладі Олега Гончаренка та Сергія Дзюби українською мовою в Чернігові.
Юрій Старчевод та співачка «IWANNA» представляють теплу осінню пісню «Подих Осені».
Буває так, що із настанням осені закохані мають їхати у різні частини країни чи то світу, але, не дивлячись ні на що, вони все одно залишаються одним цілим. Для них осінь – це час суму за коханими, теплих спогадів, світлих мрій і надій на майбутню зустріч. Так само, як за осінню йде зима, а за ними – весна і літо, на зміну періоду розлуки неодмінно прийде час, відведений для них, щоб бути разом. Для справжніх почуттів не важливі ні відстань, ні час, а прагнення бути разом обов’язково втілиться у життя і кохання наповнить його глибоким сенсом. Кохайте і будьте коханими!
Пісня на YouTube.com:
17 жовтня в Музеї М.Рильського відкрилася виставка робіт «Мелодії душі» ніжинської художниці Оксани Грек. Захід відбувся за сприяння президентського фонду «Україна» Леоніда Кучми.
Вікторія Колесник, директорка музею, відкриваючи презентацію зауважила:
- Ми планували відкриття цієї виставки 1 березня – у Всесвітній день котів, але й жовтень гарний місяць.
Справа в тім, що на багатьох картинах художниці ці пухнастики є головними персонажами. Та, схоже, зараз тематичні пріоритети дещо змінилися...
22 жовтня 2018 року Юрію Нозі виповнилося б 45 років… Уже 6 років, як його немає з друзями і читачами.
Прекрасний поет, перекладач, діяльний організатор, на рахунку якого чимало проведених заходів, фестивалів, конкурсів – усе це Юрій Нога. Ірпінські семінари творчої молоді, якими він керував, вже стали легендою сучасного українського літературного процесу.
У день народження Юрія Ноги м. Бориспіль і бориспільці вшанують пам'ять свого земляка. 22 жовтня у школі, де він навчався – Бориспільській школі № 1 ім. Ю. Головатого, відбудеться відкриття музейного куточка, присвяченого Ю.Нозі. Перед учнями і вчителями виступлять друзі поета – письменники Сергій Пантюк, Іван Андрусяк, Olena Stepanenko.
Початок заходу об 11.00.
Адреса навчального закладу: вул. Героїв Небесної Сотні,1, м. Бориспіль.
Посилання на подію: https://www.facebook.com/events/551180951986682/
Український інститут книги оголосив про проведення відбору книжок, які пропонуються до закупівлі для поповнення бібліотечних фондів цього року.
Пропозиції приймають від суб’єктів видавничої справи, внесених до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про видавничу справу».
До розгляду приймають пропозиції щодо закупівлі україномовної книжкової продукції (у тому числі для дітей та юнацтва) кількістю від 500 до 3 тис. примірників, виданої не раніше 2017 року, яка за цільовим призначенням належить до науково-популярних, довідкових, літературно-художніх чи громадсько-політичних видань.
Варич М.В. У ніч на страсну п’ятницю: Оповідання. – К.: ЛА «Друге дихання». – 208 с.
На книжковому ринку з’явилася книжка оповідань Марини Варич «У ніч на страсну п’ятницю», що вийшла в літературній агенції «Друге дихання». Як кожне оригінальне художнє явище, книжка відкрита для різних інтерпретацій. Одні бачать у ній соціальну прозу, де показано, які деформації зробили в суспільстві Революція Гідності й російсько-українська війна на Донбасі; другі трактують книжку з позицій постколоніальної критики, вбачаючи в ній художню модель творення модерної нації, що прокинулася від колоніального сну. А я належу до критиків, що бачать у ній книжку, що розкриває еволюцію жінки в сучасному суспільстві.
Марина Варич відтворює три моделі сучасної української жінки: традиційну жінку, ділову жінку і жінку-воїна.
Сергій Байдовський у пам’яті багатьох назавжди залишиться молодим, високим, худорлявим юнаком з очима кольору неба, зі щирою посмішкою, веселою вдачею та неймовірно позитивною енергетикою.
Він був ще зовсім молодим і, як усі наші Герої, невтомним мрійником. Але цим мріям Сергійка не судилось здійснитися…
Вранці 20 лютого 2014 року злощасний постріл снайпера забрав у хлопця усі мрії, зупинивши його велике серце, яке ще тричі забивалось з надією вижити.
Понад усе Сергій хотів, щоб його Україна була по-справжньому вільною, самостійною, процвітаючою державою – країною, якою б захоплювався увесь світ.
Про війну має право писати той, хто на ній був. Якими б розкішною уявою чи вправним пером ми не володіли, відчути війну на смак, запах, звук може лише солдат. І влити ці відчуття в слова, так само, як зброяр виливає з олова кулю, як побратими вливають поминальні 100 г у гранчак. Так народжується епос про війну, в якому співіснують біль і страх, надія і віра, покинуті будинки і скавуління псів, особливі воєнні ритуали і рахунок для убитих ворогів... І над словами, степами, тілами - соняхи, чиїх чорних сліз не приймають ні земля, ні ховрахи.
Соняхи у виставі "Війни нема.. Є" за творами письменника Бориса Гуменюка - окремі символи. Вони гинуть, як солдати, висихають, як матері, від горя, стають візуальними, духовним костурами для героя.
Вистава загалом насичена символікою, алюзіями, афоризмами, репліками із класики. І монолог Шекспірівського Гамлета дуже добре вплітається у тексти Гуменюка. Війна, Любов, Природа - три посестри, яких часом не відрізниш одна від одної, крокують поруч із Солдатом. Музи? Мойри? Випробування? Вочевидь, усе разом і трохи більше.