Новини

Мистецтво кулінарії. Або чому місце чоловіка біля плити

Приготування їжі – це жіноча справа? Може й так. Але я переконалася в інакшому. І доказ цьому – Богдан Шрам.  Він навчається вже третій рік на факультеті ресторанно-готельного та туристичного бізнесу в одному з вітчизняних вузів. Свої здібності до кулінарії вдалося випробувати в одному з невеличких містечок центральної Словаччини. Його прямим фахом не є робота на кухні. Проте, на стажуванні в 5-зірковому готелі йому випала роль саме шефа. Про особливості професії, труднощі, з якими доводиться стикатися, читайте далі.

Що для тебе в кулінарії найбільша пристрасть?

Безперечно, задоволення людей, їх щира реакція на виконану мною роботу. Гість, який банально тобі посміхнеться чи передасть «Дякую», безповоротно заряджає енергією. З’являється натхнення працювати ще краще. Та й з іншого боку, робота виконана з помилками, не повністю задоволений гість – це все дає навіть куди більший поштовх до покращення власного "скілу".

Олена Івановська: Українцям треба об’єднатися навколо спільної ідеї та повернутися до самих себе

Є люди – світло. Біля них хочеться зігрітися. Ними хочеться начутися, про них хочеться розповідати іншим. Нині моя розповідь про Олену Івановську – українську фольклористку, професора, завідувачки кафедри фольклористики КНУ імені Тараса Шевченка.

Сфера наукових зацікавлень: звичаєве право, теорія фольклору, історія фольклористики, семіологічні та наративні особливості фольклорного тексту, статусні та рольові функції суб'єкта фольклорної комунікації, ґендерні дослідження фольклору. Першопрохідник у дослідженні фольклористичної та літературної спадщини Ганни Барвінок (О. М. Білозерської-Куліш).

Олена Івановська автор близько 100 наукових, у тому числі 17 науково-методичних, праць, навчальних посібників, підручника та навчальних програм з методики викладання фольклору, етнопедагогіки, української етнографії, звичаєвого права, української народної творчості, теорії фольклору.

Але наша розмова була не лише про це. Переді мною сиділа тендітна, щира красива жінка, яка ділилася своєю любов’ю не тільки до роботи, професійних обов’язків, а любов’ю, до найголовнішого – родини, друзів, України…

Волонтерки Творчої сотні «Рух до перемоги» – про війну, дітей, мистецтво

В Україні від давніх часів була поширеною практика допомоги нужденним на громадських засадах. Згадайте спільні толоки, збирання врожаю з ниви вдови, допомога немічним, літнім бездітним людям. Утім саме слово «волонтер» увійшло до лексикону українців порівняно недавно. А на повну силу воно зазвучало і виявило свою незбориму міць з часів Революції Гідності та подальших подій російсько-української війни. Навіть народився жарт: потрібно дістати ядерну боєголовку? Подзвоніть волонтерам. Завтра до вечора буде боєголовка, бутерброди і невеличкий концерт. Саме про волонтерство концертного формату піде мова у цьому матеріалі. І писатиму я не лише як журналіст, а – в першу чергу – як людина, котра з квітня 2014 року є безпосередньою учасницею отакого волонтерського руху.

Створений мною колектив Творча сотня «Рух до перемоги» відомий по всій лінії розмежування. Більше сорока виїздів на Схід, тонни гуманітарної допомоги, сотні концертів, тисячі кілометрів військових доріг. А ще – більше кілограма (!) грамот і подяк від командирів підрозділів, бригад, ОТУ, медаль від Міністерства оборони, відзнаки командирів військових частин, відзнака Президента України за гуманітарну діяльність у зоні АТО і… занесення до розстрільного сепарского списку, як посібника карателів. А ще – величезна кількість оборонців України – від генералів-полковників, до солдат, котрі знають моє ім’я, котрі знають, чекають і люблять наш колектив.

На тему волонтерської діяльності, поїздок на Схід і тих, з ким поєднала отака благодійна співпраця, можна вести тривалу розмову.

Та нині – про інше. Озираючись на пройдений шлях, певний висновок – до волонтерської діяльності найактивніше долучаються саме жінки. Коли чоловіки часто-густо шукають причини і відмовки, жінки найчастіше знаходять можливості. Не маючи жодного наміру применшити внесок до загальної справи сильної половини людства, саме про представниць прекрасної (і таки сильної!) статі розповім сьогодні.

Ювілейний номер альманаху «Степ»

Оксана Грановська,
м. Кропивницький

Становлення письменника – довгий шлях. Людина не народжується творцем – вона тільки успадковує здатність до творчості. А чи розвинеться талант, залежить від багатьох обставин: середовища, сім'ї, рівня освіти, критичного ставлення до себе й бажання вчитися. Та це ще не гарантує появи творів. Хоч рукописи й не горять (за Булгаковим), але їм загрожує набагато страшніша доля – неможливість показати їх, забуття, зникнення... Тих, хто пише, багато, і хто знає, скільки хороших рядків не дійшло до читача тільки тому, що автор їх не зміг видати або просто показати їх сучасникам! Тому повинно існувати середовище, куди можуть прийти ті, у кого є здатність до творчості, де їх чекають, де підтримають, підкажуть, надрукують.

Цю функцію багато років виконує Кіровоградське обласне літературне об'єднання (КОЛО) «Степ».

Олександр Козинець: "Пишу про те, що відчуваю і про що не виходить мовчати"

Олександр Козинець — молодий талановитий письменник, музикант, куратор багатьох літературних проектів та автор пісень. Також він кандидат педагогічних наук, викладає у Національному університеті імені М. П. Драгоманова. Саме під час прослуховування одного з його курсів ми й познайомилися.

Після пар поспілкуватися вдалося й про літературу, й про пошуки натхнення, ще й почути його думки про розвиток авторів-початківців.

— У яких жанрах Ви пишете?

 — Найчастіше пишу лірику. На сьогодні також маю один завершений роман. А ще кілька невеликих колективних повістей у рамках одного літературного проекту, який триває увесь цей рік. До минулого року я приділяв більше уваги написанню поезії — вважав себе неготовим до написання серйозної прози. Точніше, хорошої серйозної прози. А от короткі історії — есе та оповідання — писав паралельно з віршами від початку творчої діяльності. Минає двадцятий рік, як я пишу. І хочеться розвиватися у цьому напрямку далі на більш професійному рівні.

— На які теми Вам найскладніше писати й чому?

Презентація англомовної версії книги «Олег Сенцов»

8-го грудня о 16:00 відбудеться презентація англомовної версії книги Олександра Мимрук «Олег Сенцов». Місце проведення презентації: книгарня-кав’ярня «Довженко книги.кава.кіно» (вул. Васильківська, 1, 1-ий поверх Довженко-Центру (м. Голосіївська)).

Ця книга — спроба доторкнутися до справжньої особистості та непідробних внутрішніх переконань.
Наразі Олег Сенцов є бажаним співрозмовником для журналістів, політиків, свідомих громадян України. Проте ця розмова не може відбутися через строкове політичне ув’язнення.

Ця книга покликана стати точкою перетину між ним і нами. А тепер, після перекладу книги англійською, весь світ зможе дізнатися про Олега Сенцова як про патріота, творця і незламну постать.

1100 переглядів за день — середній показник відвідуваності мистецького порталу «Жінка–УКРАЇНКА»

За минулий місяць на нашому порталі здійснено 33 тис. переглядів сторінок. Загалом число переглядів за останні три роки перевищило 1 млн 100 тис. Географія відвідувачів — на малюнку. Детальніше див. за посиланням.

«Одна» — збірка новел Любові Гонтарук

До збірки новел відомої української письменниці Любові Гонтарук, члена Спілки письменників України з 1999 року, лауреата Міжнародної Італійської літературної премії, автора понад 40 поетичних і прозових книг, увійшли вишукані й виразні новели.

Попри коротку й лаконічну форму, кожен твір відкриває перед читачем безмежний всесвіт людської душі, з її прагненнями й стражданнями, звершеннями та мріями, показуючи життя у всій багатогранності й мінливості.

Для широкого кола читачів.

Міжнародний конкурс для юних художників. Візьміть участь!

У Болгарії проводиться Міжнародний конкурс дитячого малюнку до Різдва. Організатори дуже хочуть, щоб участь в ньому взяла й українська дітвора. 

Малюнки відправляються по інтернету. Твори усіх учасників будуть опубліковані в електронному журналі "Щъркели" ("Лелеки").

Долучайтеся! Часу лишилося небагато!

Умови болгарською і англійською:  http://storks.biz/news/mejdunaroden-konkurs

У Держкомтелерадіо визначили переможців конкурсу «Краща книга України»

Журі Всеукраїнського конкурсу «Краща книга України», який заснував і щорічно проводить Держкомтелерадіо, визначило переможців  2018 року.

Цього року для участі в конкурсі у 10 номінаціях надійшло 122 роботи від 44 видавців. Конкурс  проводиться з метою сприяння розвитку вітчизняного книговидання, удосконалення традицій вітчизняної книговидавничої справи, підвищення ролі книги в суспільстві, популяризації сучасних технологій її художнього оформлення та поліграфічного виконання.

Гран-прі конкурсу присуджено видавництву «Фенікс» за повнокольорове видання у двох книгах українською мовою Нового Завіту - Євангеліє і Апостол.

У номінації «Моя країна» перемогло ТОВ «Видавництво Фоліо» за твір Тимура і Олени Литовченків «Книга жахіття: 1932-1938». У номінації «Життя славетних» - ТОВ «Видавництво Старого Лева» за книгу Віри Агеєвої «Візерунок на камені. Микола Бажан: життєпис (не)радянського поета».

Всеукраїнський конкурс "Стань письменником"

Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка запрошує охочих взяти участь у щорічному літературному конкурсі. Отже:

якщо ти — учень старших класів та бачиш своє майбутнє в літературному процесі;
якщо мрієш вступити до провідного вишу країни;
якщо хочеш дізнатися думку фахівців про свою творчість та позмагатися за першість –

надсилай заявку і твори на електронну пошту stanpysmennykom2016@gmail.com
Конкурс проводиться за такими номінаціями:

Наслухаючи «Дзвін». Суб'єктивно-об'єктивні нотатки

Зшиток журналу за серпень 2018-го добре презентує інтуїтивно-ментальну, водночас метафоричну хвилю ліричної поезії, що її здіймають переважно поетки. Тут – визнані майстрині Ярослава Павличко (осягнення Всесвіту через українське; тому погоджуюся з тутешньою ж авторкою відгуку на її нову збірку «Львів на камені писаному», 2017 – з Оксаною Шалак: «…це поезія глибинного переосмислення української історії…»), Ірина Вовк (осягнення рідного від цивілізаційно-всесвітнього, що, можливо, надиктовує їй чіткіші ритми й рими), а також Оксана Бігун (безоглядна втеча з «пастки життя»; за теж тутешнім автором відгуку на її двокнижжя в одному виданні «Відстань до кордону» і «Лабіринт», 2018, Віктором Палинським, – творчиня «закритої відкритості»).

Об'єднати вміст