(кілька штрихів до портрета)

 (1841-1895)

«Письменний українець здебільшого працює для кого завгодно, тільки не для своєї України, її селянства. Але коли вони (українці) не хочуть, щоб дедалі все більше Україна і її селянство тратили свої сили, мусять упертись на тому, що кожний чоловік, що вийшов з України, кожна копійка, потрачена не на українську справу, кожне слово, сказане не по - українському, – єсть видаток з української скарбниці, видаток, котрий при теперішніх порядках не звернеться до неї нізвідки».

Михайло Драгоманов

До нас у редакцію приходить чимало людей. Подивитися на наші схилені над паперами голови. Поділитися новинами. Перекинутися усміхненим словом. Поцікавитись, що робитимемо далі.Відповідаю:будемо жити!

Саме духом життєствердним українського буття просякнуте 39-те число "Слова Просвіти". Олег Пустовгар написав нам "з коліс" репортаж про відроджений Х-й всеукраїнський фестиваль мистецтв "Мазепа-фест" у Полтаві-це цілком просвітянська ініціатива,цього року підтримана міністром культури Євген Нищук:"Я вважаю,що слава "Мазепа-фесту повернеться, і, найголовніше - матиме розвиток завдяки нашим українським музикантам, які творять живу музику."Як бачите, просвітництво може бути дуже сучасним, модерним і модним.

Імідж-центр Університету «Україна», літературна студія «Горлиця» збирають друзів.

5 жовтня 2016 р. (середа) о 13.00 год в Університеті «Україна», вул. Львівська, 23, м. Київ, корп.1, ауд. 301, відбудеться чергове зібрання літературної студії «ГОРЛИЦЯ».

Гість зібрання –  український письменник, журналіст, громадський діяч і видавець Сергій Пантюк.

Тема: Своєрідність створення тексту (вірша/прози) і книги для дітей.

Алгоритм зібрання:
 
1. Монолог вільного митця Сергія Пантюка.
2. Інтерактив (практичні завдання для слухачів)
3. Читання / обговорення творів аматорів – учасників літстудії «Горлиця»
4. Автограф-сесія 

Вхід вільний.

Оргкомітет Всеукраїнського конкурсу молодої української поезії та української авторської пісні імені Марини Брацило «Хортицькі дзвони» НАГАДУЄ про те, що цього року конкурс стартував втретє і що його організатори чекають на нові зустрічі з молодими українськими поетами та авторами - виконавцями на «Хортицьких дзвонах» - 2016.

За два попередні роки до конкурсу долучилося близько 80 молодих поетів та авторів – виконавців, які вибрали мовою духовного спілкування зі своїми сучасниками – українську. Вони принесли в сучасний літературний процес свіжі думки, нові літературні форми та свої патріотичні почуття.

У Чернігові, Ніжині та Батурині більше 80-ти знаних письменників із 15-ти країн провели велике літературно-мистецьке дійство – відбувся перший міжнародний фестиваль інтеграції слова у сучасному арт-просторі «Литаври». Ідея належить письменниці, очільниця громадської організації «Центр новітніх ініціатив і комунікації» Тетяні Винник, яка й стала головним організатором масштабного проекту.

Власне, дехто з відомих літераторів дуже хотів приїхати, але просто не зміг, як от чудове творче подружжя – українка Анна Багряна та видатний болгарський поет Димитр Христов, однак на фестивалі їхні вірші все одно прекрасно звучали – їх читали колеги, учасники свята. Так само не забули і про наших друзів із Чорногорії (Ігоря Ремса), Гургена Баренца (Вірменія та США), Рісто Василевскі й Мічо Цв’єтіча (Сербія), македонки Віри Чорний-Мешкової, казахських письменників Роллана Сейсенбаєва та Галимкаіра Мутанова... Духовно вони були поруч із нами, і ми відчували цю підтримку!

 У Науковій бібліотеці ЛНМУ ім. Данила Галицького відбувся поетичний марафон “16-значний код поета”, організований гутіркою “Севама” в рамках Львівського форуму видавців. Ще в липні очільниця “Севами” Оксана Яблонська написала на своїй фб-сторінці:

“Планую на осінь новий проект “16-значний код поета” (Літературний марафон про суть поезії).
Кожен поет особливий, хтось сумує, хтось сміється, чиїсь вірші легко упізнати, а хтось завжди несподіваний. Ми пропонуємо знайти 16 особливих ознак авторів-учасників марафону”.

На момент виголошення ідеї Оксана Яблонська ще не знала – де, як, із ким, а головне – склад “піддослідних поетів” за кілька місяців змінився ледь не весь. І от, марафон відбувся у Львові, чудово вписавшись у програму наймасштабнішої книжкової події – Форуму видавців. Щоправда, сама Оксана Яблонська не змогла бути на ньому присутньою, тож роль ведучих виконували її “в.о.” – Оксана Шевців-Мазур та Ольга Бражник.

Друзі!

Допоможіть не допустити інтеграцію, що веде до знищення європейського літературного світогляду наших дітей!!! Ми - вчителі, науковці, учнів, батьки - проти знищення предмету "Зарубіжна література"!!! 

Ми «за» те , щоб в українській школі у взаємозв’язках викладалися окремо такі навчальні предмети: українська мова, українська література, зарубіжна література.

Відкритий лист Міністру освіти та науки України Л.М. Гриневич

Шановна Ліліє Михайлівно!

Ми, учителі зарубіжної літератури м. Чернігова, звертаємось до Вас із проханням переглянути позицію щодо вилучення предмета «Зарубіжна література» із навчального плану профільної школи 10-12 класів.

Предмет, який веде історію з 1992 року, є унікальним, тому що викладається виключно в школах України і не має аналогів ні в Західній, ні в Східній Європі. 

З 27 по 30 жовтня в Українському домі (вул.Хрещатик, 2) за багаторічною традицією пройде Всеукраїнська виставка «Український сувенір – 2016. Україна – країна майстрів».

Українські традиції – живі джерела народної мудрості, завжди були духовною основою життя українців. Вони формувалися протягом багатьох століть і є складовою частиною не лише історії нашого народу, а й сьогодення. Нині народні традиції та мистецтво стали одним із головних чинників відродження українського народу, його національної свідомості та людської гідності.

Задля збереження культурного надбання України, підтримки національного виробника і великим бажанням показати усьому світові самобутність українських умільців, Український дім в цьому році планує залучити майстрів різноманітних напрямків діяльності.

Енергетика дитячої пам’яті тим спокусливіша, чим довше віддаляєшся від неї. При цьому хочеться згадати мудрослів’я письменниці Ірини Вільде: «О Господи, ще не стало спогадом, а вже таке гарне». Моїм спогадам за півсотні літ і всі — гарнющі…

У селі знову  радість: на вигоні нашого кутка зупинився каравник — так у наших поліських краях називали ганчірника чи лахмітника. Цей смаглявий, з пошрамованим обличчям циган Ілля мешкав у великому сусідньому селі, мав вгодовану власну кобилу та довгого воза на гумовім ходу (чому заздрили всі наші чоловіки, адже в колгоспі коненята були кволі, а про такого воза й думати не годилося) і збирав по всій окрузі утильсировину, здебільшого ганчір’я. Отож на добрій частині воза лежали лантухи зі старими куфайками, довоєнними юпками, що вже втратили колір, по сто разів заштопані, латка  на латці — піджаки та гімнастерки, замизгані картузи, що не годяться й на опудало, подрані сорочки і штани, допотопні валянкп-шитіки з розірваними зшивками… Рам’я мало непривабливий вигляд, але ми, дітлахи, вірили, що з цього непотребу на якихось там фабриках виготовляють справжні паперові гроші. Тому й купити за «тряпки» з бідного селянського начиння у каравника можна речі, які не придбаєш у лавці: за згорьовані рублі із  мізерних колгоспних трудоднів там купували лише сіль та гас.