Спірідончева Антоніна

Прихисток зруйнованих доль або Любові багато не буває

Кожному своє. І в поняття «любов» кожен вкладає те, що йому зручно. Мусиш це визнавати, якось толерувати, примирятися, читаючи роман «Любові багато не буває» Олександри Малаш, навіть якщо впродовж усієї книги думаєш одне: «Тікай, дівко, тікай звідти! Харе свої комплекси перевтілювати в любов! Там не буде тобі щастя!». Але й в поняття «щастя» кожен вкладає те, що йому підходить.

У центрі роману біполярний зв’язок хлопця-рятівника, а насправді руйнівника доль і дівчини, що несе любов, а насправді непомірну жертву. І так кружляють вони в своєму біполярному танці, не можучи ні з’єднатись, ні розірватись – впевнені, що діють правильно, в ім’я високих цінностей і любові. А якщо розібратись?

Головна героїня Настя має улюблену роботу, де її шанують, приязні стосунки з усіма, дім, який ділить із люблячою сестрою, а ще – велике серце. Вона допомагає хлопчику з біл-борда, хворому на рак. Пересилає гроші на лікування зі своєї невеликої зарплатні, навіть не знаючи достовірно, чи цей Ромчик існує насправді, чи є вигадкою чергових аферистів. Вона й сама не зрозуміє, коли її пожертвування перетворяться на її ж жертовність. Як в гонитві за грошима вона переживе неймовірне за жорстокістю зґвалтування і лишиться безплідною, як вона стане нелюбою Ромчиковою мачухою і терпітиме, і догоджатиме, і пустить байдужого до неї і їй Ромчикового татка в те місце, яке ще недавно збирали докупи на операційному столі фахівці від гінекології, ледь загоїтись встигло. А все заради Ромчика, бо ж йому потрібна любов, а любові багато не буває… При цьому власні забаганки Настя вперто ігнорує, на себе в неї не лишається любові. Її девіз стосовно себе: «Люблю, то й що? Це тепер не головне» (с. 171).

Відгук Лесі Мудрак на книгу Антоніни Спірідончевої «Афродита. Жіноча еротична поезія. Античні міфи у сучасній обробці»

Антоніна Спірідончева. Афродита. Жіноча еротична поезія. Античні міфи у сучасній обробці. К. : Самміт-книга, 2016 рік. - 144

Чомусь так завжди складалося, що гучна, пікантна тема еротики,-

перебувала переважно на периферії письменства. Майже ніколи еротична поезія, приречена долати ламані лінії еволюції літератури, сповнена інтенціями поетичного оновлення, не могла піднятися до центру літературного життя, тому їй не загрожував автоматизм прийомів і форм.

У сучасному літературному процесі теж, як не дивно, складно «достукатися» до читача-слухача подібною тематикою. Ти, або опиняєшся на самоті із власним еросвітом, або- ти ввесь час потерпаєш від агресії чи  неприйняття…

16-значний код поета розгадували у Львові

14344116_1742667759320627_6393846222157940924_n-588x441 У Науковій бібліотеці ЛНМУ ім. Данила Галицького відбувся поетичний марафон “16-значний код поета”, організований гутіркою “Севама” в рамках Львівського форуму видавців. Ще в липні очільниця “Севами” Оксана Яблонська написала на своїй фб-сторінці:

“Планую на осінь новий проект “16-значний код поета” (Літературний марафон про суть поезії).
Кожен поет особливий, хтось сумує, хтось сміється, чиїсь вірші легко упізнати, а хтось завжди несподіваний. Ми пропонуємо знайти 16 особливих ознак авторів-учасників марафону”.

На момент виголошення ідеї Оксана Яблонська ще не знала – де, як, із ким, а головне – склад “піддослідних поетів” за кілька місяців змінився ледь не весь. І от, марафон відбувся у Львові, чудово вписавшись у програму наймасштабнішої книжкової події – Форуму видавців. Щоправда, сама Оксана Яблонська не змогла бути на ньому присутньою, тож роль ведучих виконували її “в.о.” – Оксана Шевців-Мазур та Ольга Бражник.

«Українські передзвони» – 8

13282760_947853041999443_1863321182_o 21 травня 2016 року

Ось і відлунали «Українські Передзвони» – 8. Дякуємо всім учасникам і гостям фестивалю, які, не зважаючи на відстань, погоду, сімейні обставини, кордон спецпризначенців на вулиці Банковій по дорозі до СПУ, все ж прибули на наше мистецько-поетичне свято.

Цього разу «Українські Передзвони» вже вдруге відбулися у стінах Національної спілки письменників України у дні вшанування перепоховання Тараса Шевченка на українській землі. Традиційно розпочав фестиваль його засновник – народний декламатор Олександр Ліщенко. У своєму вступному слові Олександр Володимирович згадав про перші роки «Передзвонів», зокрема знаменну творчу зустріч під відкритим небом на сцені Музею голодоморів в Україні 17 травня 2014 року. Відтоді митці слова збиралися сім разів і восьмим заходом відзначили дворічну «позначку» в історії «Українських Передзвонів».

Привітавши гостей і учасників фестивалю, Олександр Ліщенко задекламував поему «Кавказ» Тараса Шевченка.

Об'єднати вміст